Spartak Subbota

Вітаю знову 😌 1. Бажаю гарно відпочити в ці свята та отримати задоволення від усвідомлення того, який шлях ви всі пройшли. 2. За посиланням можна прокачати канал. Гадки не маю, що це таке, але телеграм зробив таке оновлення. Тому чому б ні? https://t.me/spartak_subbota?boost

Добрий ранок☀️ Мабуть, кожен з нас, хоча б раз, просив про допомогу. Чи це маленька послуга, чи складна задача. Більше того, це ж природно, звернутись за допомогою до іншої людини в скрутний момент. По-перше, це прискорює процес роботи. Але, не все так просто. Досить часто, людям важко звернутись за допомогою навіть до найближчих. Тож, декілька причин, чому так важко попросити про допомогу: 💔Страх показатись вразливим. Звернення за допомогою вимагає визнання того, що ви не маєте відповідей на всі питання або не можете впоратися з ситуацією самостійно. Ця вразливість є незручною для людей, які боятися засудження або відмови. 💔Соціальна стигма. В деяких культурах або середовищах може існувати стигма, пов’язана з проханням про допомогу. Це викликає небажання звертатися за допомогою, оскільки є хвилювання про те, як це сприймуть інші. 💔Незалежність. Суспільство часто цінує незалежність, самодостатність та індивідуальні досягнення. Як наслідок, люди вагаються просити про допомогу через бажання зберегти відчуття незалежності та самовпевненості. 💔Уявний тягар. Люди можуть бути стурбовані тим, що прохання про допомогу буде обтяжувати інших. Вони не хочуть створювати незручності або турбувати когось іншого, навіть якщо ця особа бажає і може допомогти. 💔Відсутність довіри. Побудова довіри у стосунках має вирішальне значення для ефективного спілкування та підтримки. За відсутності довіри люди вагаються просити про допомогу через побоювання щодо конфіденційності, надійності або потенційних негативних наслідків. 💔Минулий досвід. Негативний минулий досвід, такий як відмова або отримання шкідливих рекомендацій чи образ при зверненні за допомогою, може сприяти небажанню просити про допомогу в майбутньому. 💔Перфекціонізм. У перфекціоністів боротьба з ідеєю, що вони не можуть впоратися з усім бездоганно самостійно. Прохання про допомогу може сприйматися як ознака слабкості або невдачі, яку перфекціоністам важко прийняти. 💔Комунікативні навички. Деяким людям може бракувати ефективних комунікаційних навичок або їм важко чітко висловити свої потреби. Через це їм може бути складно сформулювати своє прохання про допомогу. Небажання чи страх прохати про допомогу має певні наслідки: ❌Відсутність допомоги, коли вона дійсно потрібна. ❌Люди проявляють небажання зближуватись ❌Сповільнення власного зростання Подолання цих бар’єрів часто передбачає розвиток самосвідомості, встановлення довіри у стосунках і визнання того, що звернення за допомогою є нормальною та здоровою частиною людської взаємодії. Кілька причин, чому прохання про допомогу є цінним: 🧠Спільні знання та ресурси. Звернення по допомогу дає людям змогу скористатися знаннями, навичками та ресурсами інших, сприяє співпраці та дозволяє об’єднувати колективний досвід, що призводить до ефективнішого вирішення проблем і прийняття рішень. 📈Особистісний ріст. Пошук допомоги часто передбачає вихід із зони комфорту та зіткнення з труднощами. 🤝Побудова стосунків. Прохання про допомогу надає можливість взаємної підтримки, створюючи зв’язки, засновані на довірі та взаємності. ✅Ефективне вирішення проблем. Коли люди працюють разом і діляться ідеями, вони формують нові ідеї, знаходять творчі підходи та ефективніше долати перешкоди. 🫂Сприяння культурі підтримки. Заохочення культури, у якій звернення за допомогою нормалізовано, зменшує стигматизацію та сприяє створенню сприятливого середовища. 🔥Запобігання вигоранню. Спроби впоратися з усім самостійно можуть призвести до стресу та вигорання. Прохання про допомогу дозволяє людям розподіляти завдання, обов’язки та підтримувати більш здоровий баланс між роботою та особистим життям. 🥰Емоційна підтримка. Прохання про допомогу означає не лише практичну допомогу, а й емоційну підтримку. 📌Підсумовуючи, звернення за допомогою є фундаментальним аспектом людської взаємодії, який сприяє особистому зростанню, побудові міцних та ефективних стосунків і досягненню спільних цілей. Це ознака сили, стійкості та визнання того, що співпраця часто призводить до кращих результатів, ніж намагання діяти поодинці.

Доброго ранку ☀️ Сьогодні про те, чому люди бояться клоунів, чи відповідають фільми про них дійсності та поговоримо про Гейсі - серійного вбивцю, який став культовим завдяки своєму образу клоуна. Гарного перегляду. https://youtu.be/ZgSc03uBg3o

Добрий ранок ☀️ На сьогодні аніме-культура — одна з найпопулярніших культур в світі. Аніме-тусовка спонукає до спілкування з іншими, розкриття власного потенціалу, розвитку особистісних якостей та поглядів на життя. Згідно з останніми даними, до сьогодні кількість тих, хто дивиться зніме, зросла на 88%. Тож, декілька плюсів перегляду аніме: 🧩Внутрішня комунікація: Шанувальники часто беруть участь в дискусіях, відвідують з’їзди, створюють фан-арти, пишуть фанфіки та беруть участь у косплеї (вдягаючись у персонажів аніме). 🧩Тематичні зустрічі: На таких подіях часто проводяться панелі, покази, торгові стенди, змагання з косплею та зустрічі з акторами голосу, творцями та іншими фанатами. 🧩Косплей: Косплей, скорочення від костюмованої гри, є важливим аспектом культури аніме. Шанувальники створюють і одягають костюми, щоб зобразити своїх улюблених героїв аніме. Косплей — це не лише форма самовираження, але й спосіб для шанувальників спілкуватися один з одним і ділитися своєю пристрастю до аніме. І🧩нтернет-спільноти: Інтернет відіграв вирішальну роль у об’єднанні шанувальників аніме по всьому світу. Онлайн-форуми, платформи в соціальних мережах і веб-сайти, присвячені обговоренням аніме, оглядам і витворам фанатів, дозволяють фанатам ділитися своїми думками та спілкуватися з однодумцями. 🧩Фанатські субтитри та озвучка: на початку світової популярності аніме фанатські субтитри (створені фанатами субтитри) та сканейшн (перекладена фанатами манга) відіграли важливу роль у тому, щоб аніме та манга стали доступними для тих, хто не розмовляє японською мовою. Хоча офіційні переклади стали більш поширеними, ці ініціативи фанатів відіграли важливу роль у поширенні аніме серед ширшої аудиторії. 🧩Початок аніме: Аніме часто містить музику, що запам’ятовується, включно з музичними композиціями на початку та в кінці. Ці пісні стають культовими та сприймаються фанатами. Популярність аніме-музики призвела до створення кавер-версій пісень, фанатських реміксів і навіть живих концертів із аніме-музикою. 🧩Вплив індустрії аніме: Сама індустрія аніме мала значний вплив на культуру аніме. Студії, аніматори, актори голосу та режисери вшановуються, а шанувальники уважно стежать за новими релізами та новинами галузі. 🧩Вплив на культуру: Аніме вплинуло на світову популярну культуру, згадки з’являються в основних ЗМІ, моді та мистецтві. Виразний візуальний стиль аніме та елементи оповіді залишили тривалий слід у різних креативних індустріях у всьому світі. Окрім того, що перегляд та обговорення зніме має ще декілька позитивних проявів: 🔺Ідентичність і самовираження 🔺Почуття приналежності 🔺Соціальна взаємодія 🔺Ескапізм 🔺Парасоціальні стосунки 🔺Символічний інтеракціонізм 🔺Висвітлення психологічних тем 🔺Мотивація та постановка цілей: 🔺Культурна адаптація 📌Не варто забувати і про глибокі сюжети, повороти літій та форс-мажори, які навчають глядача дружбі, стосункам, взаємодопомозі, взаємопідтримці, співчуттю та любові. Тож, чи маєте ви улюблене аніме?

«На якому етапі українізація в Україні» - тема сьогоднішнього абсольвенту. До зустрічі о 19:00. https://youtube.com/live/9jRDKP3PrD8?feature=share

Добрий ранок ☀️ Чи всі люди рівні? У 1968 році в містечку Рісевілл, штат Айова, США, вчителька молодших класів Джейн Елліотт вирішила провести експеримент, яким хотіла наочно продемонструвати, що будь-яка дискримінація є несправедливою. На такий експеримент, вчителька надихнулась історією вбивства Мартіна Лютера Кінга в 1968 році. 📍Джейн Елліотт розділила свій клас на дві групи залежно від кольору очей: блакитноокі та кароокі учні. Одну групу вона назвала вищою (наприклад, блакитноокі студенти), а іншу — нижчою (наприклад, кароокі студенти), а потім їх змінювали місцями. Елліотт давала привілеї вищій групі, наприклад, дозволяла проводити більше часу на перерві, отримувати другу порцію їжі в їдальні, займатися в новому спортзалі, проявляла особливе ставлення та називала їх більш розумними. Тим часом, до нижчої групи ставлення було, як до менш здібних, обмежуючи їхні привілеї та кажучи, що вони не такі розумні. ХІД ЕКСПЕРИМЕНТУ: 1 день. Блакитноокі. Діти з блакитними очима наділені вищим соціальним статусом. В перший день експерименту дітям з блакитними та карими очима та сказали, що діти саме з блакитними очима перевершують своїх однолітків за інтелектом та мають спеціальний статус. Карооких дітей зобов'язали носити спеціальний «чорний комірець», який одразу говорив про їхній низький статус. Привілеї для блакитнооких: 🔺Додаткова порція їжі в їдальні 🔺Ігри у новому спортивному залі 🔺Збільшена на 5 хвилин зміна А карооких учнів навпаки утискали. Наприклад, їм було заборонено пити із загального фонтанчика, тож вони мали користуватися паперовими стаканчиками. 2 день. Кароокі. Кароокі діти кращі, розумніші та талановитіші. Тепер вчителька каже, що все не так і вийшла помилка. Крім того, вчителька обґрунтувала перевагу карооких дією пігменту меланіну, який нібито робить їх розумнішими. Тож, тепер кароокі кращі і крутіші та мають спеціальний статус.  Чи було проявлено милосердя від карооких до блакитнооких? Ні. Була помста. Протягом всього експерименту Елліотт вела дискусії з учнями про дискримінацію та те, як почувається людина, до якої несправедливе ставлення. Метою було сприяти розумінню, співпереживанню та усвідомленню шкідливих наслідків упереджень. МЕТА ЕКСПЕРИМЕНТУ: 🧩Розвиток емпатії. Піддаючи учнів дискримінації на основі довільної характеристики (колір очей), Елліотт прагнула викликати співчуття та розуміння у дітей, що приймали участь. Відчуття дискримінації з перших вуст мало допомогти дітям зрозуміти труднощі, з якими стикаються люди, які є маргіналізованими або дискримінованими в суспільстві. 🧩Висвітлення довільної природи дискримінації. Критерії, які спонукають до дискримінації (у цьому випадку колір очей), були довільними і не мали жодної основи в реальних здібностях чи характеристиках учнів. Це підкреслило ідею, що расова дискримінація, яка заснована на таких факторах, як колір шкіри, є так само свавільною та несправедливою. 🧩Розвиток критичного мислення. Елліотт заохочувала своїх учнів подумати про несправедливе поводження, яке вони зазнавали та спостерігали. За допомогою обговорень та дебрифінгів вона мала на меті сприяти критичному мисленню щодо суспільних наслідків дискримінації та упереджень. 🧩Сприяння соціальним змінам. Підвищуючи обізнаність про емоційний і психологічний вплив дискримінації, Елліотт сподівалася надихнути своїх учнів до соціальних змін. Кінцева мета полягала в тому, щоб озброїти їх знаннями та мотивацією та зробити внесок у більш інклюзивне та справедливе суспільство. 📌Експеримент був суперечливим і викликав як похвалу, так і критику. Хоча одні вважали це потужним інструментом для підвищення обізнаності про дискримінацію, інші висловлювали занепокоєння щодо потенційного емоційного впливу на студентів-учасників. Однак, тривалий ефект експерименту Елліотт очевидний у його значному впливі на дискусії про расизм і упередження в навчальних закладах.

Добрий ранок ☀️ Егоїстичне упередження — це когнітивне упередження, яке полягає в тому, що люди лише позитивні події приписують власному характеру чи здібностям, а негативні події — зовнішнім факторам. Загалом, це будь-який когнітивний процес, спотворений потребою підтримувати чи підвищувати самооцінку або тенденцією сприймати себе краще ніж є насправді. Як виглядає егоїстичне упередження? 🧩Атрибуція успіху. Коли люди відчувають успіх або позитивні результати, вони часто пояснюють це своїми навичками, зусиллями чи характеристиками. Наприклад, якщо хтось добре виконує проект на роботі, він може пояснити це своїм інтелектом або наполегливою працею. 🧩Зовнішнє пояснення невдач. З іншого боку, коли люди стикаються з невдачами або негативними наслідками, вони більш схильні приписувати причину зовнішнім факторам, таким як невдача, несправедливі обставини або дії інших. Це дозволяє людям підтримувати позитивний образ себе та захищати свою самооцінку. Хоч корисливе упередження може бути природним і адаптивним аспектом людської психіки, воно також має потенційні недоліки. Може сприяти нереалістичному оптимізму, спотворювати сприйняття реальності та впливати на міжособистісні стосунки. Окрім того, це викривлення використовується для запобігання когнітивного дисонансу, коли здається, що невдачі неможливо запобігти навіть зі збільшенням зусиль. Ще декілька причин виникнення егоїстичного упередження: 📍Захист самооцінки. Однією з головних функцій егоїстичного упередження є захист самооцінки людини. Приписуючи позитивні результати особистим навичкам чи зусиллям, а негативні — удачі чи зовнішнім обставинам, люди можуть підтримувати позитивний образ себе та допомагає захистити від потенційного психологічного стресу, пов’язаного з невдачами. 📍Когнітивна обробка. Те, як люди обробляють інформацію про себе та свій досвід, може сприяти корисливому упередженню. Оцінюючи події чи результати, люди можуть несвідомо залучатися до вибіркової уваги та пам’яті, частіше зосереджуються на інформації, яка підтримує позитивні погляди на себе і запам’ятовують її яскравіше. 📍Мотиваційні фактори. Мотиваційні фактори також відіграють певну роль. Люди мотивовані сприймати себе в позитивному світлі, і корисливе упередження дозволяє їм досягти цього шляхом вибіркового тлумачення та приписування подій у спосіб, який вигідний їх самооцінці. 📍Уникнення безпорадності. Переживання або повідомлення про катастрофи, хвороби чи злочини, що нагадують власну смертність, можна пом'якшити так званою оборонною атрибуцією. Тобто, переконанням себе, що подібні трагедії трапляються лише з тими людьми, які самі сприяють, наприклад, тому, що вони погані, необережні або дурні, тим самим створюючи ілюзію впливу на такі події. 📍Культурні та соціальні впливи. У культурах, які наголошують на особистих досягненнях і незалежності, може бути більше заохочення самоствердження. Соціальні норми та очікування в межах певної спільноти можуть впливати на те, якою мірою люди демонструють корисливі упередження. Тож, корисливе упередження має чималий вплив на життя людини: 🔺Самооцінка та благополуччя 🔺Необдумане прийняття рішень 🔺Недооцінка ризиків 🔺Погіршення міжособистісних стосунки на роботі чи вдома 🔺Лідерство та низька якість управління командою 🔺Оцінка власної продуктивності 🔺Низька відповідальність за навчання та розвиток 🔺Перешкоджання вирішенню конфліктів 🔺Спотворене сприйняття реальності Усвідомлення корисливої ​​упередженості та її потенційного впливу має вирішальне значення для людини. Заохочення до більш об’єктивної та збалансованої оцінки подій може сприяти кращому прийняттю рішень, ефективній командній роботі та здоровішим міжособистісним стосункам.

Соціофобія чи соціопатія? Насправді різниця між соціопатом і соціофобом істотна, і багато хто, на жаль, плутає ці поняття. ❓Соціофобія — тривожний розлад. ❓Соціопатія — патологічний розлад поведінки. 📌Соціофобія (соціальний тривожний розлад) — тип тривожного розладу, що характеризується інтенсивним і постійним страхом соціальних ситуацій. Люди з соціальною фобією часто відчувають значний дистрес і тривогу в ситуаціях, коли за ними можуть спостерігати інші. Цей страх може бути настільки непереборним, що заважає повсякденній діяльності, роботі, навчанню та стосункам. Соціофоб, найчастіше — законослухняна та емпатична людина. Основні ознаки соціальної фобії включають: 📍Страх перед осудом. Люди з соціальною фобією часто надмірно стурбовані тим, що їх засудять, критикуватимуть або принижуватимуть інші. Цей страх може стосуватися різних соціальних ситуацій, включаючи публічні виступи, знайомство з новими людьми, їжу в громадських місцях або відвідування світських заходів. 📍Уникнення. Щоб впоратися зі своєю тривогою, люди з соціальною фобією можуть докладати великих зусиль, для уникнення соціальних ситуацій, що має негативний вплив на їхнє особисте та професійне життя. 📍Фізичні симптоми. Соціофобія може проявлятися такими фізичними симптомами, як почервоніння, пітливість, тремтіння, нудота та труднощі з розмовою. 📍Негативна самооцінка. Люди із соціальною фобією часто мають викривлену та негативну думку про себе, вважаючи, що інші критично їх розглядають. 📌Соціопатія — у сучасній психіатрії поняття соціопатії часто асоціюється з антисоціальним розладом особистості, що характеризується зниженням емпатії та докорів сумління, а також сміливими, розгальмованими й егоїстичними рисами. Однак, важливо зазначити, що термін «соціопатія» не є офіційно визнаним клінічним діагнозом у сучасній психіатрії. Завдяки таким рисам характеру, соціопат може бути небезпечним для суспільства. При цьому всьому, соціопат, на відміну від соціофоба, абсолютно не боїться суспільства, і навіть може справляти оманливе приємне враження освіченої та чемної людини. Ключові особливості соціопатії: 📍Стійкі моделі порушення соціальних норм. Соціопати часто порушують права інших. Для них характерні, наприклад, брехливість, імпульсивність, дратівливість, агресія та відсутність докорів сумління після заподіяння шкоди іншим. 📍Відсутність емпатії. Помітна нездатність співпереживати почуттям або потребам інших. 📍Імпульсивність. Досить поширена імпульсивна поведінка і є труднощі з плануванням майбутнього. 📍Поверхнева чарівність і маніпуляції. Люди із соціопатією вміють зачаровувати інших і маніпулювати ними заради особистої вигоди. Тож, як висновок: 🔺Соціопатія: зосереджується на спостережуваних формах поведінки, таких як порушення соціальних норм, імпульсивність і відсутність співчуття чи каяття. Соціопати можуть проявлятись як в пасивній, так і активній формі, не приховуючи своєї жорстокості. 🔺Соціальна фобія: концентрується навколо сильної тривоги, пов’язаної з соціальними ситуаціями, і страху негативної оцінки з боку інших. Соціофоби можуть заводити сім'ї, любити, страждати, відповідальні та не становлять жодної загрози для суспільства.

Добрий ранок ☀️ Що таке мораль? Чи потрібна мораль в сучасному світі? Чи не заважає мораль солодко спати вночі? Мораль — умовний набір правил, принципів або цінностей, які керують людською поведінкою та прийняттям рішень на основі уявлень про правильне і неправильне. У більш широкому розумінні мораль — це складна система координат, яка дозволяє спрямовувати дії людей таким чином, щоб результати їх дій приносили благо для всього людства в цілому. Мораль є складною та багатогранною концепцією, яка охоплює культурні, релігійні, філософські та індивідуальні точки зору. Різні культури та суспільства можуть мати різні моральні норми та етичні рамки. Оскільки поняття добра і зла не є абсолютними і їхня оцінка залежить виключно від сучасної парадигми, прийнятої в суспільстві, то функції моралі в житті людини і досі викликають суперечки.Однак, існує одне золоте правило: «Не роби іншому того, чого не хочеш, щоб зробили з тобою» 📍Контроль поведінки. Однією з основних цілей моралі є створення основи для керівництва поведінкою людей. Моральні принципи та норми допомагають розрізняти правильні дії та неправильні, дозволяючи їм робити вибір, який відповідає етичним стандартам. 📍Соціальна згуртованість. Спільні моральні цінності та норми створюють основу для співпраці, довіри та соціального порядку. Загальна моральна основа допомагає людям розуміти дії та очікування один одного, сприяючи появі спільності. 📍Власний добробут. Моральна поведінка, як-от прояви доброти, чесності та співчуття, може призвести до самореалізації та позитивних стосунків з іншими. 📍Вирішення конфліктів. Етичні принципи можуть стати основою для переговорів, компромісів і встановлення справедливих і чесних методів вирішення конфліктів. 📍Розвиток чеснот. Дотримуючись моральних принципів, люди можуть розвинути в собі такі якості, як чесність, мужність, співчуття та відповідальність. 📍Збереження порядку та безпеки. Закони та соціальні норми часто мають моральну основу, що перешкоджає шкідливій поведінці, підтримує порядок та сприяє загальному благу. Також, в суспільстві існують певні норми моралі. Тобто, бажані якості, які, як очікується, мають бути у кожної високо моральної людини. 🧩Чесність 🧩Хоробрість 🧩Вміння тримати слово 🧩Надійність 🧩Щедрість 🧩Самоконтроль 🧩Терпіння та смиренність 🧩Милосердя 🧩Справедливість 🧩Толерантність 🧩Самоповага та повага до інших людей Мораль — це складний аспект людського розвитку, який формується під впливом сукупності біологічних, психологічних, соціальних і культурних факторів та відбувається протягом життя людини. 📌Біологічні фактори. По-перше, певні аспекти моралі мають еволюційне коріння, сформоване потребою в соціальній співпраці та груповій згуртованості для виживання. Окрім того, деякі області мозку, як-от префронтальна кора, відіграють певну роль у прийнятті моральних рішень і обробці моральних емоцій. 📌Когнітивний розвиток. Жан Піаже припустив, що моральний розвиток тісно пов’язаний із когнітивним розвитком. Він визначив етапи, на яких діти просуваються від зосередженості на правилах і владі до більш абстрактних принципів справедливості. А Лоуренс Кольберг розширив роботу Піаже, окресливши етапи морального розвитку, які тривають у дорослому віці. Стадії Кольберга передбачають три найважливіших рівня розвитку моральних міркувань. 📌Емпатія та співчуття. Здатність до співчуття є важливим фактором для розвитку моральної чутливості. 📌Соціум. Батьківське моделювання та керівництво впливають на розвиток морального компасу дитини. Взаємодія з однолітками сприяє процесу соціалізації, оскільки діти та підлітки навчаються співпраці, обміну та розв’язання конфліктів. Також, навчальні заклади часто відіграють певну роль у формуванні моральних цінностей через формальні та неформальні навчальні програми, виховання характеру та етичні дискусії. 📌Життєвий досвід. Особистий досвід, включаючи позитивні та негативні взаємодії, формує моральний світогляд людини. Тож, що таке мораль і чи потрібна вона сучасній людині?

Абсольвент на 20:00. Всім гарного дня. https://youtube.com/live/sSKyDlEfoVg?feature=share

Добрий ранок 😌 Емпатія — це здатність розуміти і розділяти почуття іншої людини, розпізнавати емоції та реагувати відповідно до ситуації. Емпатія є важливим аспектом людського зв’язку та соціальної взаємодії, що відіграє чималу роль у побудові та підтримці стосунків. Загалом існує три типи емпатії: 📌Когнітивна емпатія: базується на інтелектуальних процесах, передбачає розуміння точки зору іншої людини, її думок, почуття та здатність бачити ситуацію з іншої сторони. 📌Емоційна емпатія: заснована на механізмах проєкції і наслідування емоційного досвіду іншої людини. 📌Предиктивна емпатія: проявляється здатністю передбачати афективні реакції іншої людини в конкретних ситуаціях. Як особливі форми емпатії виділяють співпереживання і співчуття: 🔺Співпереживання — це переживання суб'єктом тих же емоційних станів, які відчуває інша людина, через ототожнення з нею. 🔺Співчуття — один з соціальних аспектів емпатії, формалізована форма вираження свого стану з приводу переживань іншої людини. Хоча деякі люди від природи можуть володіти вищим ступенем емпатії, це також навичка, яку можна розвинути та зміцнити з часом. Але, існує декілька факторів, які впливають на наявність та ступінь розвиненості емпатії. 🧩Генетика. Люди можуть мати схильність до більшої емпатії на основі свого генетичного складу. Однак самі по собі гени не визначають емпатію, і фактори середовища також відіграють значну роль. 🧩Структура та функції мозку. Певні ділянки мозку, як-от система дзеркальних нейронів і префронтальна кора, пов’язані з емпатією. Наприклад, дзеркальні нейрони відіграють роль у розпізнаванні та розумінні емоцій інших, відображаючи їхній досвід. 🧩Досвід раннього дитинства. Середовище, в якому виховується людина, може мати глибокий вплив на розвиток емпатії. Діти, які відчувають турботу, підтримку та емоційно сприйнятливий догляд, мають більше шансів розвинути сильне почуття емпатії. Навпаки, дітям, які зазнають нехтування чи жорстокого поводження, може бути важко розвинути емпатію. 🧩Соціалізація та моделювання. Спостереження за емпатичною поведінкою інших, особливо в роки формування, може сформувати розуміння людиною емпатії. Батьки, опікуни та інші важливі моделі для наслідування впливають на ставлення та поведінку дитини щодо інших. 🧩Культурні та соціальні впливи. Суспільства, які цінують співпрацю, співчуття та міжособистісні стосунки, можуть сприяти більшому почуттю емпатії серед своїх членів. 🧩Навчання на основі досвіду. Вивчення різних культур, вправляння в активному слуханні та участь у діяльності, яка заохочує сприйняття перспективи, — усе це може покращити емпатичні здібності. 🧩Рефлексивні практики. Залучення до саморефлексії та уважності, усвідомлення власних емоцій і процесів мислення може полегшити розуміння почуттів інших і зв’язок із ними. Окрім того, існує ще два специфічних прояви емпатії — емпатичний гнів та страждання. 📍Емпатичний гнів — це форма емпатичного дистресу та проявляється в ситуаціях, коли людина ображає іншого. Емпатичний гнів має прямий вплив як на допомогу, так і на покарання. 📍Емпатичне страждання — це стан глибокого переживання болю іншої людини. Це може трансформуватися в емпатичний гнів, почуття несправедливості або провини. Звісно, такий прояв емпатії можна сприймати як просоціальний, однак немає точної впевненості чи служать це мотивом до моральної поведінки.

Добрий ранок ☀️ Фрустрація — це стан, що виникає кожного разу, коли очікувані результати не відповідають зусиллям, які докладаються і людина не може досягти бажаних цілей. Якщо фрустрація призводить до неконтрольованого гніву, депресії, почуття смирення, то стає руйнівною силою. Фрустрація — це складна емоція, яка має різні прояви у кожної людини. 💔Підвищена дратівливість 💔Метушливість 💔Фізична напруга 💔Негативізм 💔Втрата впевненості 💔Погіршена концентрація 💔Поверхневе дихання 💔Прискорене серцебиття 💔Емоційний дистрес 💔Відстороненість 💔Відмова від мети 💔Депресія 💔Зловживання алкоголем та наркотиками Фрустрація має різні джерела, як внутрішні, так і зовнішні. 📍Внутрішні джерела Пов'язані з розчаруванням, коли людина не отримує те, що хоче, через справжні або вигадані особисті недоліки. Окрім того, невпевненість у собі, страх перед думкою оточення та соціальними ситуаціями, цілі, що суперечать одна одній ще більше поглиблюють відчуття фрустрації. 📍Зовнішні джерела Пов'язані із зовнішніми умовами, наприклад, інші люди, дорожній рух, погода чи речі, які заважають досягненню цілей. Одним із найбільших джерел фрустрації в сучасному світі є відчуття марної трати часу. В побутовому житті люди стикаються з різними типами проблем та викликів. Окрім того, кожен, незалежно від раси, культурної касти, віросповідання, віку, рівня освіти та професії, має цілі та плани в житті. І в процесі досягання власних висот зіштовхується з розчаруванням. Тож, фрустрація має декілька видів: 🔺Особиста фрустрація 🔺Фрустрація через конфлікти 🔺Фрустрація через оточення 🔺Фрустрація через неотримані відповіді 🔺Фрустрація через брак знань 🔺Фрустрація через нестачу ресурсів Загалом, фрустрація — не завжди негативне явище. Подібний стан може бути індикатором наявності проблем в житті людини і, в результаті, стати стимулом до змін та покращення якості життя.  Кілька позитивних наслідків фрустрації: 📌Мотивація до змін. Розчарування та незадоволеність ситуацією може бути потужним мотиватором для позитивних змін в житті. 📌Навички вирішення проблем. Для боротьби з розчаруванням часто потрібні навички оцінювати ситуацію, визначати перешкоди та розробляти стратегії для подолання труднощів. 📌Підвищення стійкості. Подолання розчарування може сприяти підвищенню стійкості. Коли ви стикаєтеся з труднощами та долаєте їх, ви розвиваєте розумову й емоційну силу, яка допоможе вам ефективніше справлятися з майбутніми викликами. 📌Емоційна обізнаність. Розуміючи основні причини свого розчарування, людина отримує уявлення про свої цінності, очікування та сфери особистого зростання. Фрустрація дає можливість для саморефлексії та емоційної обізнаності. 📌Наполегливість. Розчарування спонукає висловлювати свої почуття, встановлювати межі, захищати себе в різних ситуаціях, самостверджуватися та чіткіше висловлювати свої потреби. 📌Навчання. Фрустрація стимулює творчість та інновації, вчить шукати альтернативні підходи, терпінню, наполегливості та важливості адаптації до несподіваних обставин. 📌Здібність до адаптації. Розчарування заохочує до гнучкості у мисленні та готовності коригувати свої дії у разі невдач або несподіваних подій. 📌Побудова стосунків. Вирішення конфліктів і труднощів разом з іншими можуть зміцнити міжособистісні зв’язки та призвести до покращення комунікативних навичок і розуміння.

Добрий ранок ☀️ Чи маєте ви звичку гризти нігті? А якщо я вам скажу, що це не просто дурна звичка, а психічний розлад?💅 Оніхофагія — психічний розлад, який проявляється навʼязливим гризінням нігтів на руках і ногах. Ця проблема найчастіше проявляється у дітей чи підлітків, але також зустрічається у 20% дорослих людей. В основі розладу лежить невміння контролювати власний психо-емоційний стан та справлятись із сильними переживаннями. Людина шукає спосіб виразити стримані емоції та власну невдоволеність і починає обкушувати нігті. Окрім того, що оніхофагія — одна з найпоширеніших дурних звичок, вона має негативні наслідки як для нігтів, так і для загального здоров’я людини. Наприклад: 💔 Пошкодження нігтьової пластини 💔 Деформація нігтів 💔 Інфекції та запалення 💔 Пошкодження навколишніх тканин 💔 Проблеми з зубами 💔 Емоційний дистрес 💔 Обмеження повсякденної діяльності Звичка гризти нігті виникає через стресові фактори та є реакцією на певні життєві ситуації. Здебільшого, до гризіння нігтів схильні люди невротичного типу. Важливо зауважити, що якими б різними не були причини обгризання нігтів, але ця дія має на меті лише одне — зняти напругу та заспокоїти. Тож, причин, чому людина гризе нігті є декілька: 📍Стрес і занепокоєння. Однією з основних причин оніхофагії є стрес, тривожність, занепокоєння. Тож, це може бути одним із способів впоратися з нервозністю та скинути емоційну напругу. 📍Почуття провини. Як форма самопокарання та самопошкоджуючої поведінки, дія направлена на створення дискомфорту собі та доставлення болю через обгризання нігтів. 📍Складнощі у побудові стосунків. Людина не може вибудувати стабільні стосунки з колегами, керівництвом, родиною, друзями чи партнерами і замикається у собі. Через відчуття подавленості, занижену самооцінку та тривожність, людина починає гризти нігті. 📍Виховання. Токсична атмосфера в сімʼї та виховання через призму докорів, зауважень, принижень, негативна оцінка зовнішності та поведінки призводить до того, що дитина гризе нігті в якості захисного механізму. 📍Нудьга. Обгризання нігтів може стати реакцією на нудьгу. Коли люди простоюють або байдикують, вони можуть несвідомо вдаватися до того, що гризуть нігті, щоб якось зайняти руки. 📍Перфекціонізм. Люди з перфекціоністськими нахилами можуть гризти нігті у відповідь на розчарування через невідповідність власним високим стандартам. Це може бути механізм самозаспокоєння або спосіб зняти напругу. 📍Фізична перевтома. Іноді людина через сильну втому, як емоційну, так і фізичну, може вдаватись до гризіння нігтів, просто щоб заспокоїти себе та розслабитись. Крім того, оніхофагія має декілька супутніх розладів. Так, екскоріація (колупання шкіри), дерматофагія (кусання шкіри) і трихотілломанія (бажання висмикувати волосся), як правило, співіснують з гризінням нігтів. У дітей кусання нігтів найчастіше супроводжується РДУГ (75% випадків), тривожним розладом (21% випадків) та часто зустрічається серед дітей та підлітків з ОКР.

Випуск про серійних вбивць: Чому класичні улюбленці серед вбивць з кіно існувати не можуть. https://youtu.be/FPoG3t7RD-E

Під час клубу ми не ставимо за мету переконати інших у своїй думці; натомість, ми вітаємо опонента, бо в дискусії ми дізнаємось щось нове та маємо рідкісний шанс зазирнути за лаштунки іншого світогляду. Цього разу читали і обговорювали "Мудрість психопатів" Кевіна Даттона. 1. Ідеальна особистість чи ідеальна проблема? У людській популяції психопатів стабільно 1-2%. Але уявімо, що у вас є інструмент для створення ідеальних психопатів у необмеженій кількості? Харизматичні, привабливі, розумні, захоплюють собою, вільні від кайданів тривоги і докорів сумління, та схожі на поїзд у тунелі, що їде до своєї мети. Вони ті, хто читає вас, наче відкриту книгу, вони імітують будь-які емоції краще Дікапріо, порушники спокою, які будуть говорити з вами, дружити з вами і ... керувати вами? Допустимо, у вас є такий інструмент. Назвемо його, хм, «штучний інтелект»… 2. Формула психопата Антисоціальний розлад особистості має 85% ув'язнених. За рівнем поширення у в'язницях це як нежить у дитячому садку. Але лише 20% ув'язнених є психопатичними особистостями. І це явно не найуспішніші представники Загону П. Це не одне й те саме, хоча авторам нескінченної безлічі книг дуже хочеться називати «психопатом» серійного вбивцю у в'язниці, а не адвоката чи комерційного директора великої компанії. А ось там їх концентрація, згідно з дослідженнями, суттєво вища. Пам'ятайте про це. 3. Покоління П. Юне покоління 18-20+ років (звучить передпенсійно) демонструє на 40% більше психопатичних характеристик, ніж попереднє. Зачекайте будувати підступні плани. Психопатичні налаштування – вроджені. А ось це збільшення на 40% - все через низьку соціалізацію (через компуктер). Тому, нове покоління має слабку емпатію, високий нарцисизм і індивідуалізм. Разом з: тривожністю, емоціями, страхами та стандартними здібностями. Це не джекпот. Автори досліджень пропонують читати книги, соціалізуватися та сходити до армії. В американській армії, натомість, сказали «більше нам таких не надсилайте». Та ми самі не те, щоб хотіли… 4. Алкоголіки, дармоїди та інші хіпі – крок вперед! «Нова людина, психологічний супергерой, брутальний, нудьгуючий, безрозсудно сміливий, але коли обставини вимагають – він божествений». Звучить як реклама елітного клубу, куди беруть не те, щоб всіх. Проте. Шахраї, алкоголіки, вбивці, політики, святі, які протестують за все хороше, лауреат Нобелівки, який вкрав дослідження асистента – і вони теж, так. Вони роблять те, що їм потрібно, не звертаючи жодної уваги на навколишній світ. І на вас. 5. На десерт. Про важливе. Запитання та думки із зали майже по темі. Це те, що завжди є і чого ти ніколи не очікуєш. А тут ще й модератор вийшов на п'ять хвилин:   - AI усвідомлює людину як свого творця? («Та нормальна у мене самооцінка! Кланяйся мовчки») - А коти – психопати? Особливо кастровані. (Взагалі так, але ні. Але може ваш – так). - Якщо навчити AI відчувати, а потім, припустимо, поєднати це із секс-лялькою, то це вже кримінальний кодекс чи ще ні? (****, не переживай, надувай, поки що можна).