Spartak Subbota

Сьогодні випуск підлітків #2 Гарного перегляду 😌 https://youtu.be/uudVhmnZsTs

Важливо!!! Для ССО, де служить мій близький товариш. Треба закрити збір. Приціли купили, тепер ремонтуємо кілька матриць для них, аби ефективно працювати на полі бою. Посилання на банку 🫡 https://send.monobank.ua/jar/3wUkUsoBcv

Добрий ранок ☀️ Пам’ять людини відноситься до когнітивних процесів і механізмів, за допомогою яких мозок кодує, зберігає та отримує інформацію і досвід. Це складна і багатогранна система, яка відіграє центральну роль у пізнанні та повсякденному житті людини. Також, памʼять відіграє вирішальну роль у нашій здатності навчатися, адаптуватися та функціонувати у світі. Памʼять має такі функції: 🧩Навчання та отримання знань 🧩Вирішення проблем 🧩Прийняття рішень 🧩Адаптація до навколишнього середовища 🧩Спілкування 🧩Особиста ідентичність 🧩Емоційна регуляція 🧩Планування та встановлення цілей 🧩Креативність Виживання В залежності від того, що запам’ятовується і відтворюється, пам’ять можна розділити на різні типи та системи: 🧠 Сенсорна памʼять. Є початковою стадією пам’яті, на якій інформація з нашого зовнішнього середовища ненадовго обробляється та зберігається перед передачею в інші системи пам’яті. Сенсорна пам’ять відповідає за захоплення та збереження сенсорної інформації від наших п’яти органів чуття (зір, слух, дотик, смак і нюх) протягом дуже короткого періоду часу. Він діє як короткий і швидкий буфер для вхідного сенсорного введення. Є два основних компоненти сенсорної виявляється в запам’ятовуванні образів, уявлень конкретних предметів, явищ, їх властивостей, наочно даних зв’язків і відносин між ними. Залежно від того, якими аналізаторами сприймаються об’єкти при їх запам’ятовуванні, образна пам’ять буває зоровою, слуховою, тактильною, нюховою Хоча сенсорна пам’ять має дуже коротку тривалість, вона є критично важливим компонентом процесу пам’яті, оскільки дозволяє нам сприймати світ і взаємодіяти з ним у реальному часі. 🧠 Словесно-логічна памʼять. Специфічна та унікальна людська пам'ять, що базується на спільній діяльності двох сигнальних систем, у якій головна роль належить другій. Думки, поняття, судження, висновки, які відображають предмети і явища в їх істотних зв’язках і відносинах — головний зміст словесно-логічної памʼяті. Однак, думки не можуть існувати без мови. Тому, це природно, що цей тип памʼяті розвивається у процесі словесно-логічного мислення. 🧠 Моторна памʼять. Це тип пам’яті, який передбачає набуття, збереження та відновлення рухів. Система пам’яті, яка відповідає за збереження та пригадування фізичних дій і моделей координації, необхідних для виконання конкретних завдань і дій та відіграє фундаментальну роль у набутті й ​​удосконаленні різноманітних умінь і навичок. На моторну пам'ять впливають практика, повторення та досвід. Чим більше відпрацьовується конкретна рухова навичка, тим сильнішою стає рухова пам’ять, що дозволяє покращити продуктивність і ефективність. З часом рухова пам’ять може стати стійкою до забування, особливо якщо навички використовуються регулярно. 🧠 Емоційна памʼять. Це збереження та пригадування спогадів, пов'язаних із сильними емоційними переживаннями. До того ж, запам’ятовуються не стільки самі емоції, скільки предмети та явища, що їх викликають. Ці спогади, як правило, особливо яскраві та вражаючі через емоційний компонент, і вони можуть суттєво впливати на думки, поведінку та загальне самопочуття людини. При цьому, процес емоційного запам’ятовування не завжди є цілком точним, оскільки емоції можуть впливати на те, як спогади реконструюються та згадуються. Іноді емоційні спогади можуть бути забарвлені поточним емоційним станом або упередженнями. Тим не менш, емоційні спогади відіграють вирішальну роль у формуванні емоційних реакцій, сприйняття та загального самопочуття людини 📌Підсумовуючи, пам’ять є фундаментальною когнітивною функцією, яка дозволяє нам навчатися, адаптуватися, приймати рішення та орієнтуватися в складнощах життя. Це лежить в основі здатності функціонувати як особистості та як частина більшого суспільства.

Доброго ранку ☀️ Ранок почнеться сьогодні з випуску про «Сексуальні відхилення серійних вбивць». Цікавого перегляду вам. https://youtu.be/orNTkPXxKOg?si=-HOqirQJLgox9jgF

Добрий ранок ☀️ Харизма — особлива сукупність емоційно-психічних проявів, завдяки котрим оцінюється людина. Це переконлива чарівність або магнетизм, які роблятьть людину впливовою, привабливою та здатною викликати відданість або захоплення в інших. Харизма — це палка з двома кінцями, що може бути корисною в різних аспектах життя та в широкому діапазоні сфер і ситуацій. Наприклад: ✅Лідерство ✅Продажі та маркетинг ✅Публічні виступи ✅Соціальні мережі ✅Навчання та освіта ✅Творча реалізація ✅Політика ✅Бізнес і підприємництво ✅Побудова стосунків ✅Благодійна та некомерційна робота Хоч харизма, зазвичай, є перевагою в різних контекстах, вона повинна супроводжуватися іншими позитивними навичками та якостями. При цьому, харизма проявляється різними способами і її конкретні прояви відрізняються від людини до людини. 📍Харизматична присутність: Така собі, магнетична присутність, яка привертає увагу людей. 📍Вправна комунікація: Харизматичні люди, як правило, можуть чітко, пристрасно та переконливо формулювати свої ідеї, мають хист розповідати історії та можуть зробити свої повідомлення більш привабливими та такими, що запам’ятовуються. 📍Активне слухання: Вміння уважно слухати та проявляти щирий інтерес до того, що говорять інші сприяє поглибленню зв’язків і довірливому спілкуванню. 📍Емпатія: Харизма — це не лише впевненість у собі, але й емоційний зв’язок з іншими. Харизматичні люди часто проявляють співчуття, розуміння та щиру турботу про благополуччя інших. 📍Пристрасть і ентузіазм: Харизматичні люди зазвичай мають щиру пристрасть і ентузіазм до того, що вони роблять та надихають інших до активних дій. 📍Харизматична мова тіла: Харизматичні особи використовують відкриті та привітні жести, підтримують хороший зоровий контакт і передають впевненість своєю поставою та рухами. Харизма — сильна та позитивна риса, яка, при етичному використанні, приносить чимало користі людині. Зазвичай це проявляється через: ❤️Натхнення. Харизматичні особистості надихають та мотивують інших для досягнення їх цілей та прагнень. ❤️Міцні стосунки. Здатність спілкуватися з іншими на емоційному рівні призводить до глибших, більш значущих зв’язків. ❤️Впливовість. Вплив і чарівність можна використовувати, щоб викликати позитивні зміни у своїх громадах, організаціях або навіть у більшому масштабі. ❤️Мотивація. Харизма спонукає, надихає та підбадьорює до дій, будь то на робочому місці, соціальна активність чи особистий розвиток. ❤️Вирішення конфліктів. Харизматичні особи можуть бути посередниками та вирішувати конфлікти більш ефективно, сприяючи розумінню та компромісу між залученими сторонами. ❤️Налагодження зв’язків. Харизма додає впевненості в собі, що веде до успіху в спілкуванні. Це відкриває нові можливості, співпраці та партнерства як в особистому, так і в професійному контексті. Однак, хоч харизма сильна та позитивна якість, вона також може мати негативні аспекти, якщо використовувати її неетично чи безвідповідально. 💔Маніпуляції 💔Обман 💔Культ собистості 💔Нарцисизм 💔Експлуатація 💔Ризиковане прийняття рішень 💔Недовіра та скептицизм 💔Розмивання індивідуальності 💔Групове мислення 📌Харизма сама по собі не є хорошою чи поганою. Скоріше, це етичні рішення та наміри харизматичної особистості, які визначають, чи буде її вплив позитивним чи негативним. Для людей також важливо залишатися критично мислячими і не залежати лише від харизми, оцінюючи вчинки та характер разом із чарівністю та впливом.

Всім гарного ранку☀️ Рефлексія — це розумовий процес, спрямований на самопізнання, аналіз своїх емоцій та почуттів, станів, здібностей, поведінки. Термін з'явився спочатку у філософії, потім став популярним в інших галузях знань, у тому числі у психології. Існує кілька типів рефлексії: 🧩Мовна рефлексія. Головна мета цього типу рефлексії — аналіз особливостей та впливу своєї мови. 🧩Особистісна рефлексія. Спрямована на пізнання властивостей та специфіки особистості. 🧩Інтелектуальна рефлексія. Направлена на формування уявлень людини про її інтелектуальні здібності. 🧩Емоційна рефлексія. Необхідна для пізнання та вивчення людиною власної емоційної сфери. Ці різні типи рефлексії відіграють важливу роль у сфері психології, сприяючи самосвідомості, особистісному зростанню, покращенню процесу прийняття рішень і кращому розумінню людської поведінки та пізнання. 📍Освіта та навчання. Рефлексія є важливою частиною процесу навчання. Допомагає закріпити знання, зрозуміти концепції на глибшому рівні та зв’язати теорію з досвідом реального світу. 📍Особистісний ріст і самовдосконалення. Саморефлексія є ключовим інструментом для особистого розвитку. Дозволяє оцінити свої сильні та слабкі сторони, поставити цілі та внести позитивні зміни у свою поведінку та звички. 📍Професійний розвиток. Процеси оцінювання ефективності та зворотного зв’язку часто містять елементи рефлексії. Це допомагає оцінити свою продуктивність, визначити сфери, які потрібно вдосконалити, і спланувати розвиток кар’єри. 📍Психічне здоров’я. Роздуми про свої емоції, думки та досвід можуть бути терапевтичними та допомагати в управлінні стресом, тривогою та емоційним благополуччям. 📍Вирішення проблем. У процесах вирішення проблем рефлексія допомагає знайти альтернативні рішення, проаналізувати ефективність попередніх підходів і адаптувати свої стратегії для вирішення проблем. 📍Прийняття етичних рішень. Рефлексія має вирішальне значення під час прийняття етичних рішень, адже дозволяє розглянути етичні наслідки власних дій, зважити різні точки зору та зробити усвідомлений і відповідальний вибір. 📍Культурне та соціальне розуміння. Роздуми про культурні норми, суспільні проблеми та історичні події мають вирішальне значення для виховання розуміння, толерантності та сприяння суспільним змінам.  У загальному психологічному контексті рефлексія має здатність змінювати структури свідомості, а також її зміст. Рефлексія починає формуватися у молодшому шкільному віці, а підлітковому стає основним чинником регуляції поведінки та саморозвитку. Тож, рефлексія має декілька позитивних проявів: ❤️Саморозуміння ❤️Розвиток навичок ❤️Постановка цілей ❤️Емоційна регуляція ❤️Покращений процес ❤️Прийняття рішень ❤️Вирішення конфліктів ❤️Підвищення креативності ❤️Адаптація та стійкість ❤️Етична поведінка Однак, окрім того, що рефлексія є цінним та конструктивним процесом та має чимало позитивних сторін, є і негативні аспекти: 💔Зацикленість на проблемах та негативі 💔Самокритика 💔Прокрастинація 💔Надмірне ускладнення 💔Негативні розмови з самими собою 💔Одержимість минулим 💔Застій 💔Порушення об’єктивності 💔Ізоляція 💔Перфекціонізм 💔Жорсткість 💔Розумова та емоційна втома 📌У практиці рефлексії важливо знайти баланс. Хоча це потужний інструмент для самовдосконалення та вирішення проблем, важливо пам’ятати про потенційні негативні аспекти та використовувати рефлексію здоровим і конструктивним способом.

Добрий ранок 😌 Діти в день посміхаються 400 разів і 10 разів — сміються. Дорослі посміхаються всього 15 разів в день, а сміються — 6. Сміх — спосіб вираження емоційного стану людини. Це складна і багатогранна соціальна та емоційна поведінка при переживанні неоднозначної та смішної ситуації. Декілька причин для сміху: 🧩Соціальний зв’язок. Сміх разом з іншими часто означає спільне розуміння або почуття зв’язку. Це сприяє співпраці та згуртованості в середині групи чи між окремими людьми. 🧩Спілкування. Сміх є формою невербального спілкування, яка передає, що ситуація є безпечною або доброякісною, розсіює напругу або сигналізувати про те, що щось мається на увазі в ігровій чи жартівливій формі. Сміх також може служити соціальною ознакою, яка вказує на те, що щось має бути смішним. 🧩Гра. Грайлива поведінка важлива для навчання, творчості та вирішення проблем, і сміх може бути частиною цієї гри. 🧩Когнітивна обробка. Існує припущення, що сміх для мозку може бути способом обробляти та інтегрувати інформацію. 🧩Еволюційна точка зору. З точки зору еволюції, сміх міг розвинутися як спосіб сигналізувати про безпеку та співпрацю, що допомогло людям сформувати соціальні зв’язки та підвищило їх шанси на виживання. Крім того, існує декілька теорій, чому виник сміх: 📍Теорія невідповідності. Згідно з цією теорією, сміх виникає, коли відбувається щось дивовижне, абсурдне, таке, що порушує очікування ,існує невідповідність або непослідовність в розумінні ситуації чи події. 📍Теорія переваги. ​​Ця теорія припускає, що сміх часто виникає через почуття переваги над іншими, включаючи пошук гумору в чиємусь нещасті, помилках або нерозумній поведінці. 📍Нейробіологія. Дослідження показали, що сміх має нейробіологічну основу. Ось чому сміх асоціюється з відчуттям благополуччя та зменшенням болю. Сміх — складна поведінка, яка залежить від культури та відіграє вирішальну роль у соціальній взаємодії людей, емоційному вираженні та благополуччі. Те, що одній людині здається смішним, іншій — ні. Окрім того, сміх має значний вплив на психіку людини, впливаючи на стани та емоції: ❤️Поліпшення настрою ❤️Зменшення рівня стресу ❤️Полегшення болю ❤️Покращення стосунків ❤️Механізм подолання ❤️Креативність ❤️Зняття напруги та тривоги ❤️Покращення комунікативних навичок ❤️Задоволення та насолода ❤️Поліпшення психічного здоров’я ❤️Підвищення енергії ❤️Зміцнення впевненості в собі 📌Сміх — важлива складова повсякденного життя та природний спосіб покращити загальне самопочуття. Гумор, соціальні взаємодії чи діяльність, яка змушує сміятися сприяють щасливішому та здоровішому життю.

Раночок ☀️ Давайте сьогодні поговоримо про ревнощі. Ревнощі — почуття недовіри та сумнівів у коханні. Це природна людська емоція, яка може проявлятися різними способами, включаючи почуття заздрості, образи, невпевненості та почуття власності. Ревнощі можуть бути спрямовані на широкий спектр речей, наприклад, на романтичного партнера, успіх друга, підвищення колеги по службі або навіть чиюсь зовнішність. Важливо розрізняти ревнощі і заздрість. Заздрість є різновидом ревнощів і зазвичай включає жагу до чужого майна, якостей або досягнень, не обов’язково створюючи загрозу цінним стосункам. Існують такі види ревнощів: 📍Ревнощі в романтичних стосунках 📍Дружні ревнощі 📍Ревнощі між братами та сестрами 📍Ревнощі до матеріальних статків 📍Емоційні ревнощі 📍Патологічні ревнощі 📍Нарцисичні ревнощі 📍Спровоковані ревнощі Причин для виникнення ревнощів чимало і всі вони відрізняються від людини до людини та від ситуації до ситуації. Поширені причини, чому люди відчувають ревнощі: 🚩Невпевненість: Коли люди відчувають себе невпевненими або мають низьку самооцінку, вони більш схильні до ревнощів. 🚩Страх втрати: Люди часто починають ревнувати, коли бояться втратити щось або когось, кого вони цінують. 🚩Порівняння: Люди схильні порівнювати себе з іншими, і ревнощі можуть виникати, коли хтось вважає, що інші мають більше успіху, щастя чи переваг. 🚩Негативний досвід: В романтичних стосунках ревнощі можуть виникати через брак довіри, невирішені минулі проблеми або історію зради чи невірності. 🚩Власництво: Деякі люди мають сильне бажання володіти або контролювати речі чи людей, і коли вони відчувають, що втрачають цей контроль, можуть виникнути ревнощі. 🚩Особисті цінності та пріоритети: Ревнощі також виникають через відмінності в особистих цінностях і пріоритетах. Наприклад, одна людина може надавати більше значення успіху в кар’єрі, тоді як інша може надавати пріоритет сім’ї та стосункам. 🚩Відсутність спілкування: Через труднощі в спілкуванні між людьми можуть виникнути непорозуміння і невирішені проблеми, які переростуть в ревнощі. Важливо відзначити, що ревнощі — це поширена людська емоція, однак, вона починає створювати проблеми, коли надмірна, ірраціональна або призводить до деструктивної поведінки. Тож, ревнощі мають певні негативні прояви: 💔Напруга в стосунках. Підозрілість, невпевненість і постійні запитання підривають довіру та призводять до конфліктів, ускладнюючи підтримку здорових та стабільних зв’язків з іншими. 💔Деструктивна поведінка. В романтичних стосунках це проявляється в контролі, надмірному нагляді за партнером і навіть емоційному чи фізичному насильстві. В інших контекстах це призводить до пліток, лихослів'я або спроб саботувати успіх іншої людини. 💔Знижена самооцінка. Порівняння себе з іншими та постійне відчуття неповноцінності чи негідності може призвести до почуття депресії, тривоги та зниження самовідчуття. 💔Стрес і тривога. Постійне занепокоєння про втрату чогось чи когось або страх бути неповноцінним можуть призвести до хронічного стресу, який має різноманітні негативні фізичні та психологічні наслідки. 💔Ізоляція. Ревнощі змушують людей відмовитися від соціальних взаємодій, щоб не викрити свою вразливість. 💔Втрачені можливості. Замість того, щоб зосередитися на особистому зростанні та розвитку, люди акцентують увагу на досягнутому іншим. 💔Шкода репутації. Негативна поведінка викликана ревнощами, наприклад поширення чуток або участь у деструктивних плітках, завдає шкоди репутації та призводить до соціального відчуження. 💔Підрив довіри. Коли ревнощі призводять до підглядання за особистою інформацією партнера або поширення конфіденційної інформації, це завдає довготривалої шкоди стосункам і ускладнює іншим можливість довіряти ревнивцю. 📌Важливо розпізнавати ревнощі та вирішувати їх здоровим і конструктивним способом. Це включає саморефлексію, спілкування з людьми, яким ви довіряєте, і звернення за професійною допомогою. Розвиток самосвідомості, самооцінки та стратегій керування ревнощами допомогає людям вести більш повноцінне та позитивне життя та будувати здоровіші стосунки.

Нова рубрика на каналі. Про підлітків і дорослих. Приємного перегляду😈 https://youtu.be/Zi0xHTY7Pvk

Добрий ранок ☀️ Комплекси — сукупність психічних явищ, непідконтрольних свідомості та які спотворюють сприйняття себе та навколишнього світу. Поняття «комплекс» в психоаналіз ввів Карл Густав Юнг. Загалом, комплекси можна поділити на декілька типів: 📍Фізичні 📍Вікові 📍Психологічні 📍Соціальні Ось кілька основних типів комплексів 🚩Комплекс Едіпа. Концепція розроблена Зигмундом Фрейдом і є ключовим елементом психоаналітичної теорії та описує стосунки, потяг та почуття, які формуються у дитини до батьків протилежної статі і ревнощів до батьків своєї статі. 🚩Комплекс меншовартості. Альфред Адлер ввів концепцію, яка стосується постійного почуття неповноцінності та незахищеності людини. Часто виникає через негативний досвід з раннього дитинства або уявний брак компетентності. Люди з комплексом неповноцінності різними способами прагнуть до переваги, щоб компенсувати ці почуття. 🚩Комплекс бога. Включає в себе перебільшене відчуття власної значущості та непогрішності. Люди з цим комплексом не визнають свої помилки, навіть якщо є беззаперечні докази. Іноді такі люди можуть ігнорувати вимоги соціуму та встановлювати свої правила. Першим, хто використовував термін «комплекс бога», був Ернест Джонс. 🚩Комплекс провини вцілілого. Проявляється у вигляді надмірного почуття провини або самозвинувачення, яке виникає внаслідок невирішених конфліктів або травматичного досвіду. 🚩Комплекс переслідування. Люди з комплексом переслідування вірять, що інші хочуть отримати їх або змовляються проти них. Цей комплекс може призвести до параної та схильності інтерпретувати нейтральні або добрі події та наміри, як докази переслідування. У людей виникають комплекси з різних причин, і на ці складні психологічні явища часто впливає поєднання біологічних, екологічних і міжособистісних факторів. 🧩Раннє дитинство. Травматичні або емоційно значущі події в період дитинства можуть призвести до формування комплексів. Наприклад, почуття зневаги, жорстоке поводження чи непослідовне виховання може сприяти розвитку різноманітних комплексів. 🧩Вплив батьків. Поведінка, погляди та переконання батьків або опікунів формують розвиток дитини та самооцінку. Певні надії або критика від батьків призводить до комплексів, пов’язаних з перфекціонізмом, почуттям неповноцінності або потребою в схваленні. 🧩Соціокультурні фактори. Суспільні норми, цінності та очікування впливають на розвиток комплексів. Наприклад, очікування, пов’язані з культурою або статтю, можуть сприяти комплексам, пов’язаним із ідентичністю, самооцінкою та зовнішністю. 🧩Невирішені конфлікти. Комплекси часто виникають через невирішені психологічні конфлікти. Ці конфлікти можуть бути неусвідомленими і пов’язаними з пригніченими або придушеними емоціями, бажаннями або страхами та проявляються у вигляді повторюваних моделей думок, емоцій і поведінки. 🧩Адаптивні стратегії. Інколи комплекси служать адаптивними стратегіями, щоб впоратися зі складними або тривожними переживаннями. Наприклад, комплекс неповноцінності може розвинутися як спосіб захистити свою самооцінку. 🧩Механізми подолання. Комплекси також можна розглядати як механізми подолання, які допомагають людям керувати складними емоціями чи ситуаціями. Розвиток комплексів є складним і багатогранним процесом. Специфічна природа та походження комплексів сильно відрізняються у різних людей, однак всі вони мають однаково негативний вплив на психологічний стан, стосунки та якість життя. 💔Знижена самооцінка 💔Емоційний дистрес 💔Міжособистісні проблеми 💔Неадаптивне подолання проблем 💔Саморуйнівні моделі поведінки 💔Зниження якості життя 💔Проблеми з психічним здоров’ям 💔Повільний особистісний розвиток 💔Самосаботаж 📌Важливо усвідомлювати негативний вплив комплексів на самопочуття та якість життя і шукати підтримки та допомоги, коли це необхідно. Психотерапія та консультування досить ефективні та допомагають людям визначити свої комплекси і подолати їх, що зрештою призводить до покращення психічного та емоційного благополуччя та розвитку позитивного самосприйняття.

І так, на каналі новий випуск про серійних вбивць. Сьогодні розглядаємо доволі цікавого вбивцю… Приємного перегляду https://youtu.be/ZgXby0eq804

Раночок ☀️ Сором — це складна емоція з різними психологічними, соціальними та культурними факторами, що сприяють її появі. Вважається, що сором розвинувся як частина соціального і морального розвитку людини. Він допомагає керувати поведінкою людей, перешкоджаючи діям, які можуть зашкодити спільноті. Ось кілька основних причин виникнення сорому: 🧩Соціальні норми. Сором часто виникає, коли людина порушує або не відповідає суспільним або культурним нормам і очікуванням. Ці норми служать способом регулювання та підтримки суспільного порядку. 🧩Самосвідомість. У міру того, як люди стали більш самосвідомими, вони розвинули здатність порівнювати свої дії та поведінку з соціальними стандартами. Коли виникає не відповідність цим стандартам, може виникнути почуття сорому. 🧩Соціалізація. протягом дитинства та підліткового віку люди соціалізуються, щоб зрозуміти, що вважається прийнятним, а що неприйнятним у їх суспільстві. Цей процес соціалізації часто включає інтерналізацію сорому, пов’язаного з поведінкою, яка вважається невідповідною. 🧩Моральне сумління. Сором також пов’язаний з моральним компасом людини. Коли дії або вибір людини суперечать її власному внутрішньому усвідомленню правильного і неправильного, вона може відчувати сором. 🧩Відповідальність. У багатьох суспільствах притягнення людей до відповідальності за їх дії є важливим аспектом підтримки порядку та справедливості. Коли хтось несе відповідальність за шкідливу дію, він може відчувати сором як наслідок. 🧩Співпереживання. Коли дії людини шкодять або розчаровують інших, вона може відчувати сором, оскільки розуміє негативний вплив на інших. Сором, будучи природною і іноді необхідною емоцією, має негативні прояви та наслідки, якщо відчувати його надмірно. Це призводить до: 🚩Низька самооцінка 🚩Ізоляція та соціальна замкнутість 🚩Перфекціонізм 🚩Депресія 🚩Тривога та соціальна фобія 🚩Самокритика 🚩Дезадаптивні механізми подолання 🚩Проблеми в стосунках 🚩Уникання самовдосконалення 🚩Вплив на фізичне здоров’я Хоча сором часто пов’язаний з негативними наслідками, він також може мати позитивні прояви та відігравати конструктивну роль в особистісному зростанні та соціальній поведінці. Наприклад: 🩹Моральний розвиток 🩹Відповідальність 🩹Співчуття та емпатія 🩹Саморефлексія 🩹Мотивація до змін 🩹Підтримка соціальних норм 🩹Вирішення конфліктів 🩹Здорові межі 🩹Смирення 🩹Навчання на помилках 📌Важливо розрізняти здоровий сором, який має позитивні прояви, і нездоровий або надмірний сором, який призводить до негативних наслідків. На відчуття сорому впливають індивідуальні відмінності, культурні норми та особистий досвід. Люди часто вчаться справлятися з соромом різними способами, наприклад, шукаючи підтримки, саморефлексії або особистісного зростання..

Добрий ранок всім. Залишаю інформацію по онлайн лекції на тему «маніпуляції». Онлайн лекція: Маніпуляції та провокації Більшість людей впевнені, що вони ухвалюють незалежні рішення, проте їхні думки, емоції та дії багато в чому залежать від зовнішніх маніпулятивних впливів, які вони не завжди усвідомлюють. Безперечно, вкрай важливою соціальною навичкою є здатність розпізнавати маніпуляції та ефективно протистояти їм. І вже цієї суботи ви дізнаєтесь:   ⁃ що таке маніпуляції;   ⁃ у чому різниця між маніпуляціями та провокаціями;   ⁃ які існують види та способи маніпуляцій;   ⁃ які цілі маніпулятора у соціальному полі;   ⁃ як розпізнати маніпуляцію та успішно протистояти маніпулятивним впливам;   ⁃ які є позитивні аспекти маніпуляцій. 📌Як взяти участь у заході? Придбати квиток за посиланням: https://secure.wayforpay.com/payment/lecture2810 Як буде проходити захід? - після оплати на пошту, вказану при реєстрації, надійде лист із запрошенням в телеграм-спільноту, в котрій в день заходу буде опубліковано лінк на конференцію.  Нагадаємо, що лекція - інтеркативна, у вас буде можливістть задавати питання та отримувати на них відповіді. Отже: Дата/час: 28.10, 20:00 - 22:00; Локація: ОНЛАЙН; До зустрічі!

Добрісінький ранок ☀️ Агресія — інстинктивна індивідуальна поведінка, яка виражається в спробі завдати шкоди, нападі або загрозі нападу. Проявляється в різних формах, включаючи фізичне насильство, словесну ворожість або інші агресивні дії. Агресія — нормальна реакція в певних ситуаціях, як самозахист, але вона стає проблематичною, коли надмірна та неспровокована. Існують різні види агресії: ⚡️Фізична агресія. Передбачає застосування фізичної сили з ціллю завдати шкоди. Це можуть бути удари, ляпаси, нанесення тілесних ушкоджень або будь-яка інша форма фізичного насильства. ⚡️Вербальна агресія. Включає використання слів або мови, щоб образити або зачепити. Сюди відносяться крики, лайка та погрози. ⚡️Реляційна агресія. Цей тип агресії спрямований на пошкодження соціальних стосунків. Часто включає таку поведінку, як поширення чуток, відчуження або маніпулювання соціальною динамікою. ⚡️Аутоагресія. Спрямована проти себе. Це нанесення собі тілесних ушкоджень, самоприниження, самозвинувачення, самогубство. ⚡️Інструментальна агресія. Інструментальна агресія є цілеспрямованою та розрахованою з метою досягнення конкретного результату чи мети. Це не обов’язково може бути викликано гнівом або ворожістю. Агресія, хоч і може бути природною відповіддю в певних ситуаціях, але має численні негативні аспекти та наслідки. 💔Шкода іншим 💔Юридичні наслідки 💔Соціальна ізоляція 💔Шкода стосункам 💔Ескалація конфліктів 💔Зниження емпатії 💔Зміцнення негативних стереотипів 💔Труднощі у вирішенні конфліктів Агресія, як правило, пов’язана з негативними наслідками, але в деяких ситуаціях вона має позитивні аспекти. Однак, ці випадки часто залежать від контексту та розглядаються як винятки, а не як норма. Кілька потенційних позитивних аспектів агресії: ❤️Самозахист ❤️Мотивація та рішучість ❤️Наполегливість ❤️Швидке вирішення проблем ❤️Захист близьких ❤️Лідерство ❤️Реакція на надзвичайні ситуації ❤️Правосуддя та адвокація ❤️Соціальний вплив та реформи ❤️Творче вираження 📌Агресивна поведінка має бути крайнім заходом і використовуватися з обережністю, особливо коли є менш конфронтаційні засоби досягнення тих самих цілей. Ефективне керування гнівом і навички вирішення конфліктів є важливими для вирішення будь-яких проблем. В тому числі, коли агресія може бути необхідною, для забезпечення її конструктивного спрямування.

Так, робимо опитування для подкасту. Буду вдячний, якщо пройдете опитування за посиланням 😌 https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLScze-H7rEwlGqaPDmDdLR1u6Zdyeh5bSNMz7vZRFj00QYnwIw/viewform?usp=sharing

Всім доброго ранку 😌 Що таке симпатія? Чи бувало у вас так, що дивишся на людину і вона чомусь подобається? Бачиш людину вперше, говориш лише пару хвилин, а відчуття, наче все життя знайомі. Подібний стан, люди часто описують такими словами, як «комфортно», «тепло», «приємно», «своя людина». Тож, поговорим про симпатію. Для того, щоб добре зрозуміти природу симпатії до інших, потрібно почати з простого - визначення. Симпатія, як кажуть лише деякі джерела, це почуття стійкої емоційної схильності людини до інших людей. Теплі, ніжні почуття приязні, прихильності, доброзичливості до кого-небудь або чого-небудь. Як правило, симпатія виникає на основі спільних цінностей, світогляду, інтересів чи моральних принципів. Але, важливо враховувати, що зовнішність теж не пасе задню і відіграє чималу роль. Поведінка, риси характеру, погляди - це все лише закріплює це тепле почуття певної спорідненості між двома, навіть якщо це суто дружня симпатія. Як явище, симпатія, давно привернула до себе увагу філософів. Зокрема стоїки трактували її так: «Духовна об'єктивна спільність усіх речей, у силу якої люди співчувають один одному.» Також, Ф. Ларошфуко справедливо зазначав, що «одні люди відштовхують, незважаючи на всі їхні переваги, а інші привертають при всіх їх недоліках». Однак, впродовж століть симпатія розглядалась як емпатія. Наприклад, у словнику соціально-психологічних понять «Колектив, особистість, спілкування» (1987) говориться, що близькою симпатії виступає емпатія і що «...іноді симпатія веде до альтруїстичної допомоги.» Тож, природа виникнення симпатії, здебільшого, залишається загадковою і сьогодні. Але, дещо точно зрозуміло, симпатія - важливий компонент побудови комунікації в соціумі і це почуття не залежить від віку, соціального статусу та статі.

Доброго всім ранку 😌 Культура згоди — це комплекс переконань та поведінкових звичок, які сприяють отриманню усвідомленої, чіткої та повної згоди в усіх міжособистісних взаємодіях, особливо в контексті сексуальних і романтичних стосунків. Основні принципи культури згоди: 🧩Позитивна згода. Основа культури згоди. Тобто, згода має бути надана чітко та з ентузіазмом, і це має бути чітке «так», а не просто відсутність «ні». Цей принцип підкреслює, що будь-яка активність має бути взаємним та свідомим вибором усіх залучених сторін. 🧩Комунікація. Так, культура згоди заохочує відкрите та чесне спілкування між людьми. Спілкування допомагає переконатися, що всі залучені сторони знаходяться на одній хвилі. 🧩Ентузіазм. Згода має бути надана охоче та з ентузіазмом. Культура згоди пропагує ідею, що стосунки мають приносити задоволення та бути бажаними. 🧩Постійність. Це не одноразова подія, а постійний процес. Згоду слід підтверджувати протягом взаємодії чи відносин, можна відкликати в будь-який час і її слід поважати без будь-яких негативних наслідків. 🧩Інформативність. Люди мають право знати всю відповідну інформацію, в тому числі потенційні ризики та наслідки. 🧩Повага до кордонів. Повага та цінність кордонів, обмежень і зон комфорту кожної людини — важлива складова стосунків. Важливо створити безпечний і комфортний простір, де люди відчувають себе вільними у вираженні своїх кордонів, не боячись засудження чи примусу. 🧩Розширення можливостей. Культура згоди дає людям можливість приймати рішення щодо власного тіла та стосунків. Також, підкреслює важливість автономії та права контролювати власний досвід. 🧩Освіта. Передбачає навчання людей важливості згоди, обмежень і спілкування у стосунках і сексуальних контактах. Освіта згоди допомагає підвищити обізнаність і виховує культуру поваги та розуміння. 🧩Відповідальність. Культура згоди передбачає притягнення людей до відповідальності за їх дії. Тому, важливо взяти на себе відповідальність за отримання чіткої та ствердної згоди. 🧩Виклик культурі зґвалтувань. Культура згоди кидає виклик і працює над зміною суспільних норм, які сприяють культурі зґвалтувань, віктім-блеймінгу та мінімізації наслідків сексуального насильства. Розвиток культури згоди передбачає створення середовища, де згода поважається та надається пріоритет у всіх аспектах життя. Що можна зробити, щоб допомогти розвинути культуру згоди? 📍Навчатись та підвищувати обізнаність щодо культури згоди у інших 📍Будувати комунікацію 📍Нормалізувати розмови про згоду 📍Кидати виклик стереотипам та міфам 📍Запроваджувати політику згоди 📍Підтримувати жертв насилля 📍Сприяти притягненню винних до відповідальності 📌Розвиток культури згоди — це постійний процес, який вимагає відданості та колективних зусиль, передбачає зміну суспільних норм і віддає пріоритет шанобливим, безпечним і консенсусним взаємодіям у всіх стосунках і ситуаціях. Культура згоди є відповіддю на такі проблеми, як сексуальне насильство, домагання та насилля у стосунках. Тому, прагне змінити суспільні норми на пріоритетність поваги до індивідуальної автономії та згоди як основи для здорових взаємодій.