Верховний Суд

​Кримінальна відповідальність за зловживання владою або службовим становищем настає для службової особи незалежно від існування в неї певних домовленостей з іншою фізичною чи юридичною особою, яка отримала неправомірну вигоду – ОП ККС ВС   Факт наявності або відсутності певних домовленостей чи контактних зв’язків службової особи з іншою фізичною чи юридичною особою, яка отримала неправомірну вигоду, не має кримінально-правового значення для кваліфікації дій службової особи за відповідною частиною ст. 364 КК України.   Кримінальна відповідальність за зловживання владою або службовим становищем за ст. 364 КК України настає і в тому разі, якщо службова особа діяла в інтересах третьої особи без доведення до відома такої особи відомостей про зміст і характер своїх дій.   Такий висновок зробила об’єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи № 757/11969/18-к.   Детальніше – https://is.gd/ddrlN3.  

​Пенсійний орган не має права відмовити вперерахунку пенсії військовому пенсіонеру з урахуванням додаткової вислуги років, яка виникла у зв’язку з його призовом на військову службу під час мобілізації, через неподання заявником до пенсійного органу розрахунку вислуги років – КАС ВС   Неподання заявником безпосередньо до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення (перерахунку) пенсії розрахунку вислуги років не зумовлює настання для нього негативного наслідку у вигляді відмови вперерахунку його пенсії з урахуванням додаткової вислуги років, оскільки пенсійний орган не позбавлений можливості вчинити активні дії щодо отримання від компетентного органу додаткових документів або повідомити заявника про необхідність їх надання з метою належного соціального захисту особливої категорії осіб, які брали участь у захисті Батьківщини.   Про це зазначив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі за позовом фізичної особи до ГУ ПФУ про визнання протиправним рішення про відмову в перерахунку пенсії та зобов’язання врахувати додаткову вислугу років, яка виникла від часу призову на військову службу під час мобілізації до дня фактичного звільнення.   У справі, що розглядалася, позивач обґрунтував свої вимоги тим, що відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» він має право на перерахунок пенсії за вислугу років із врахуванням додаткової вислуги років, що виникла у зв’язку з призовом на військову службу, під час якої він брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів державичерез військову агресію РФ проти України. Протевідповідач, виконуючи судове рішення у справі № 580/6909/23, протиправно відмовив йому вздійсненні такого перерахунку пенсії. Відповідач мотивував відмову тим, що від обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, на який покладено функції щодо підготовки й подання до органів, що призначають  пенсії, не надходили документи для  перерахунку пенсії за вислугу років.   За запитом органів ПФУ обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (у межах своєї компетенції) доопрацьовує подані документи для призначення пенсії, а також надсилає додаткові документи (або їх завірені копії), які впливають на розмір пенсії. Водночас розрахунок вислуги років для призначення пенсії та витяги з наказів про звільнення і виключення військовослужбовця зі списків військової частини долучаються до його особової справи для постійного зберігання.   Така процедура дооформлення пакета документів для перерахунку пенсії зумовлена відсутністю втериторіального органу ПФУ компетенції самостійно вирішити питання щодо обчислення вислуги років особам, які проходили військову службу.   Неподання заявником безпосередньо до територіального органу ПФУ для призначення (перерахунку) пенсії розрахунку вислуги років не зумовлює настання для нього негативного наслідку у вигляді відмови в перерахунку його пенсії з урахуванням додаткової вислуги років, оскільки пенсійний орган не позбавлений можливості вчинити активні дії щодо отримання від компетентного органу додаткових документів або повідомити заявника про необхідність їх надання з метою належного соціального захисту особливої категорії осіб, які брали участь у захисті Батьківщини.   Враховуючи викладене, Верховний Суд визнав протиправною відмову відповідача у здійсненні позивачеві перерахунку його пенсії із врахуванням додаткової вислуги років, яка виникла від часу призову на військову службу під час мобілізації до дня фактичного звільнення.   Постанова Верховного Суду від 29 січня 2025 року у справі № 580/460/24 (провадження № К/990/39094/24) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/124782253.   Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua.

​Актуальна судова практика Великої Палати Верховного Суду щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності Вищої ради правосуддя. До вашої уваги – оновлений дайджест, у якому зібрано правові висновки ВП ВС, відображені в рішеннях, внесених до ЄДРСР станом на 1 січня 2025 року – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/ogliady/Daigest_VP_VRP_01_01_2025.pdf .   Дайджест доповнено важливими правовими висновками ВП ВС щодо притягнення суддів і прокурорів до дисциплінарної відповідальності, звільнення суддів з посади, припинення відставкисуддів, розгляду повідомлень про втручання в діяльність судді, надання згоди на утримання судді під вартою тощо.   Окрім цього, дайджест містить аналіз судової практики щодо тимчасового відсторонення суддів від здійснення правосуддя, невнесення Президентові України подання про призначення судді, переведення суддів з одного суду до іншого, а також щодо порядку оскарження рішень Етичної ради про невідповідність кандидата на посаду члена ВРП критеріям професійної етики та доброчесності.  

Цього тижня знайомимо вас зі справами, переданими на розгляд Великої Палати Верховного Суду, об’єднаних та судових палат касаційних судів відповідно до ухвал про передачу, внесених до ЄДРСР з 10 по 16 лютого 2025 року. Детальніше – https://so.supreme.court.gov.ua/news/1040/ohliad-sprav-peredanykh-na-rozhliad-velykoi-palaty-verkhovnoho-sudu-obiednanykh-palat-ta-sudovykh-palat-kasatsiinykh-sudiv.

Дайджест судової практики Верховного Суду щодо особливостей правового статусу прокурора в судовому процесі (рішення, внесені до ЄДРСР, з 2018 року по жовтень 2024 року) – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/ogliady/Daigest_prokyroru_2018_2024.pdf. Дайджест підготовлено з огляду на важливу роль прокурора у здійсненні представництва інтересів держави з метою правильного застосування законодавства щодо участі прокурора в судовому процесі та забезпечення ефективного захисту таких інтересів. У дайджесті зібрано ключові правові висновки ВП ВС, КАС ВС, КГС ВС та КЦС ВС, що демонструють усталену судову практику щодо визначення підстав представництва прокурором інтересів держави, наслідків відсутності таких підстав, процесуального статусу прокурора, специфіки участі прокурора на різних стадіях судового процесу, розподілу судових витрат і застосування позовної давності.

​​Індексація пенсії проводиться шляхом збільшення на відповідний коефіцієнт показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час призначення – КАС ВС При проведенні перерахунку пенсій, призначених у 2020–2023 роках згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у зв’язку зі щорічною індексацією збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, як це передбачено ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Про це зазначив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі за позовом фізичної особи до ГУ ПФУ про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії щодо проведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески у 2021–2024 роках. Детальніше – https://so.supreme.court.gov.ua/news/1037/indeksatsiia-pensii-provodytsia-shliakhom-zbilshennia-na-vidpovidnyi-koefitsiient-pokaznyka-serednoi-zarobitnoi-platy-dokhodu-v-ukraini-z-iakoi-splacheno-strakhovi-vnesky-ta-iakyi-vrakhovuvavsia-dlia-obchyslennia-pensii-pid-chas-pryznachennia-%E2%80%93-kas-vs-

​​Факт проживання батька в місті, яке зазнає руйнувань внаслідок військової агресії рф, не є безумовною підставою для відмови у відібранні малолітньої дитини і переданні її батьку – КЦС ВС Батьки мають переважне право на виховання дитини перед будь-якими особами, в тому числі й близькими родичами, і, як виняток із цього загального правила, у випадку встановлення, що передача дитини батькам або одному з них буде суперечити її інтересам, суд може відмовити в поверненні дитини. Такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі за позовом батька дитини до її тітки, у сім’ї якої проживає дочка позивача, щодо відібрання дитини та передання її батькові. Детальніше – https://so.supreme.court.gov.ua/news/1036/fakt-prozhyvannia-batka-v-misti-iake-zaznaie-ruinuvan-vnaslidok-viiskovoi-ahresii-rf-ne-ie-bezumovnoiu-pidstavoiu-dlia-vidmovy-u-vidibranni-malolitnoi-dytyny-i-peredanni-ii-batku-%E2%80%93-ktss-vs

​​Особи є співвиконавцями умисного вбивства, якщо вони діяли з умислом на вчинення цього злочину та завдали потерпілому різні тілесні ушкодження, незалежно від того, яке з них виявилося безпосередньою причиною смерті – ККС ВС Верховний Суд вказав, що кожна з осіб, які з умислом на вбивство завдали потерпілому ушкодження, незалежно від того, яке з них виявилося безпосередньою причиною смерті, повинна нести відповідальність як співвиконавець. Співвиконавцями умисного вбивства є також особи, котрі хоча й не вчиняли дій, якими безпосередньо було заподіяно смерть потерпілому, але, будучи об'єднаними з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, здійснили частину дій, які група вважала необхідною для реалізації цього умислу. При оцінці обставин слід врахувати, що питання, чи були дії осіб об’єднані спільним умислом, не завжди залежить від наявності попередньої змови. Детальніше – https://so.supreme.court.gov.ua/news/1035/osoby-ie-spivvykonavtsiamy-umysnoho-vbyvstva-iaksh%D1%81ho-vony-diialy-z-umyslom-na-vchynennia-tsoho-zlochynu-ta-zavdaly-poterpilomu-rizni-tilesni-ushkodzhennia-nezalezhno-vid-toho-iake-z-nykh-vyiavylosia-bezposerednoiu-prychynoiu-smerti-%E2%80%93-kks-vs

​​Невжиття міською радою заходів щодо реалізації затвердженої нею програми поводження з побутовими відходами є протиправною бездіяльністю, що створює загрозу екологічній безпеці – КАС ВС Органи місцевого самоврядування зобов'язані забезпечити фінансування та виконання заходів, передбачених місцевими програмами з поводження з побутовими відходами, затвердженими рішеннями відповідних рад. Невиконання таких програм є протиправною бездіяльністю такої ради, що створює потенційні загрози екологічній безпеці та може бути підставою для звернення до суду з вимогою визнати таку бездіяльність протиправною і зобов'язати вчинити необхідні дії. Закінчення строку дії програми не звільняє від необхідності виконання передбачених нею заходів, спрямованих на усунення загроз екологічній безпеці. Такого висновку дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі за позовом прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції до міської ради про визнання протиправною бездіяльності щодо виконання Міської цільової програми поводження з побутовими відходами та зобов’язання вчинити дії. Детальніше – https://so.supreme.court.gov.ua/news/1027/nevzhyttia-miskoiu-radoiu-zakhodiv-sh%D1%81hodo-realizatsii-zatverdzhenoi-neiu-prohramy-povodzhennia-z-pobutovymy-vidkhodamy-ie-protypravnoiu-bezdiialnistiu-sh%D1%81ho-stvoriuie-zahrozu-ekolohichnii-bezpetsi-%E2%80%93-kas-vs

​​Не допускається забезпечення позову шляхом заборони банку (гаранту) здійснювати будь-які виплати за банківськими гарантіями за будь-якими вимогами бенефіціара до набрання судовим рішенням законної сили Заходи забезпечення позову шляхом заборони банку здійснювати будь-які виплати за банківськими гарантіями за будь-якими вимогами бенефіціара не відповідають процесуальним нормам, що регулюють ці правовідносини, зокрема вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, та є втручанням у господарську діяльність банку в розумінні ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Такий висновок зробив Верховний Суд у складі ОП КГС. Детальніше – https://so.supreme.court.gov.ua/news/1025/ne-dopuskaietsia-zabezpechennia-pozovu-shliakhom-zaborony-banku-harantu-zdiisniuvaty-budiaki-vyplaty-za-bankivskymy-harantiiamy-za-budiakymy-vymohamy-benefitsiara-do-nabrannia-sudovym-rishenniam-zakonnoi-syly

​​Обрання члена виконавчого органу товариства не є предметом регулювання трудового права – КГС ВС Обрання члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками не є предметом регулювання трудового права. Надання повноважень члену виконавчого органу товариства в силу ст. 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на наділення члена виконавчого органу правом на здійснення управлінської діяльності товариством. Такий висновок зробила колегія суддів КГС ВС. Детальніше – https://so.supreme.court.gov.ua/news/1024/obrannia-chlena-vykonavchoho-orhanu-tovarystva-ne-ie-predmetom-rehuliuvannia-trudovoho-prava-%E2%80%93-khs-vs-

​​Рішення загальних зборів учасників товариства не є правочинами та не можуть бути визнані недійсними на підставі статей 203, 215 ЦК України – ВП ВС Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами в розумінні ст. 202 ЦК України, і до них не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 цього Кодексу, які визначають підстави недійсності правочину. Рішення загальних зборів учасників товариства мають розглядатися як акти ненормативного характеру (індивідуальні акти). У разі відчуження майна товариства за рішенням загальних зборів його учасників оскарженим та визнаним недійсним може бути кінцевий результат дій з передачі майна – правочин, оформлений актом приймання-передачі нерухомого майна. Такі висновки зробила Велика Палата Верховного Суду. Детальніше – https://so.supreme.court.gov.ua/news/1021/rishennia-zahalnykh-zboriv-uchasnykiv-tovarystva-ne-ie-pravochynamy-ta-ne-mozhut-buty-vyznani-nediisnymy-na-pidstavi-statei-203-215-tsk-ukrainy-%E2%80%93-vp-vs .

​​Позов про відшкодування моральної шкоди, завданої поданням апеляційної скарги в іншій справі, не підлягає розгляду в судах – ОП КЦС ВС Незгода позивача з апеляційною скаргою повинна бути висловлена в процесуальний спосіб, тобто під час розгляду судом безпосередньо тієї справи, у межах якої така апеляційна скарга подана. Не відповідає завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі. Такий висновок зробив Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду, забезпечуючи єдність судової практики. Детальніше – https://so.supreme.court.gov.ua/news/1018/pozov-pro-vidshkoduvannia-moralnoi-shkody-zavdanoi-podanniam-apeliatsiinoi-skarhy-v-inshii-spravi-ne-pidliahaie-rozhliadu-v-sudakh-%E2%80%93-op-ktss-vs

​​Огляд актуальної судової практики КГС ВС за грудень 2024 року. В огляді висвітлено низку правових позицій в окремих категоріях спорів, що належать до господарської юрисдикції. Зокрема, у постановах у справах про банкрутство сформульовано правові висновки про: ✅ підстави для відмови в затвердженні плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; ✅ порядок заявлення скарги на дії / бездіяльність арбітражного керуючого / відшкодування шкоди; ✅ закриття провадження у справі про банкрутство малого приватного підприємства, ліквідаційна процедура якого тривала понад 13 років. У постановах у справах щодо корпоративних спорів та корпоративних прав містяться висновки стосовно: ✅ юрисдикційності спору про визнання протиправним та скасування рішення міської ради як засновника комунального підприємства про внесення змін до фінансового плану комунального підприємства й ефективності такого способу захисту; ✅ неефективності для захисту майнового інтересу щодо збереження майна, яке перебуває у володінні позивача, вимоги про скасування реєстраційних дій щодо іншої юридичної особи та неналежності такого способу захисту, як заборона використання найменування юридичної особи іншої організаційно-правової форми; ✅ правового статусу наглядової ради у закладі охорони здоров’я та обсягу її повноважень. У постановах у справах щодо земельних відносин викладено правові висновки щодо: ✅ обсягу правомочностей землекористувача; ✅ вимоги позивача, який не є стороною правочинів, про витребування земельної ділянки від її кінцевого набувача; ✅ повноважень військових адміністрацій у сфері земельних правовідносин. У постанові у спорі, що виник із договору, міститься правовий висновок стосовно: ✅ вимог про визнання недійсними окремих положень договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з підстав невідповідності його змісту Типовому договору. Із цими та іншими правовими позиціями, викладеними в огляді, можна ознайомитися за посиланням https://court.gov.ua/.../ogliady/Oglyad_KGS_12_2024.pdf

​​Цього тижня знайомимо вас зі справами, переданими на розгляд Великої Палати Верховного Суду, об’єднаних та судових палат касаційних судів відповідно до ухвал про передачу, внесених до ЄДРСР з 3 по 9 лютого 2025 року. Справа, передана на розгляд ВП ВС: Ухвалою КАС ВС від 28 січня 2025 року на розгляд ВП ВС передано справу для вирішення виключної правової проблеми щодо визначення дати, з якою Закон України «Про судоустрій і статус суддів» пов’язує прирівнення суддів ВССУ, ВГСУ, ВАСУ, які виявили бажання звільнитися у відставку, до суддів вищих спеціалізованих судів, та визначення належного відповідача у справі в частині позовних вимог про стягнення сум суддівської винагороди. Справа, передана на розгляд ОП КГС ВС: Ухвалою КГС ВС від 28 січня 2025 року на розгляд ОП КГС ВС передано справу для відступу від висновку КГС ВС щодо встановлення моменту, коли особа, яка звернулася з позовом про стягнення боргу, підпадає під дію постанови Кабінету Міністрів України від 3 березня 2022 року № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації». Справа, передана на розгляд ОП КЦС ВС: Ухвалою КЦС ВС від 29 січня 2025 року на розгляд ОП КЦС ВС передано справу для відступу від висновку КЦС ВС щодо застосування п. 10 Закону України від 13 квітня 2020 року № 553-IX «Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”», якою визначено розмір, до якого зменшується заробітна плата, зокрема, членів правління державних банків, одразу без внесення змін до контракту. Справа, передана на розгляд судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів КАС ВС: Ухвалою КАС ВС від 3 лютого 2025 року на розгляд судової палати КАС ВС передано справу для відступу від висновку КАС ВС про достатність подання лише довідки (сертифіката) про існування форс-мажорних обставин у конкретно визначеній господарській операції як достатнього доказу існування таких обставин, а також відсутність обов’язку в суб’єкта господарювання доводити існування причинно-наслідкового зв’язку між настанням форс-мажорних обставин (введення воєнного стану в Україні) і невиконанням (несвоєчасним виконанням), зокрема, податкових зобов’язань. Справа, передана на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності КГС ВС: Ухвалою КГС ВС від 22 січня 2025 року на розгляд судової палати КГС ВС передано справу для відступу від висновку КГС ВС щодо тлумачення поняття «приміщення» в контексті застосування передбаченої абз. 2 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» підстави для відмови у продовженні орендних відносин.

​​Для громадянина, призваного на військову службу під час мобілізації, на особливий період, початком військової служби є день відправлення у військову частину з відповідного ТЦК та СП, а не факт прийняття ним військової присяги – ККС ВС У цьому кримінальному провадженні суди попередніх інстанцій визнали винуватим і засудили військовослужбовця за ч. 4 ст. 402 КК України. ВС залишив без зміни рішення судів попередніх інстанцій, оскільки службовим розслідуванням встановлено, що військовослужбовець категорично відмовився приймати присягу. Відсутність в обвинуваченого належної військової підготовки обумовлена його поведінкою, ставленням до військової служби та не бажанням її проходження, оскільки він не виконав наказ отримати зброю і вирушити на полігон для проведення навчальних стрільб. Закон не пов’язує факт прийняття військової присяги з початком проходження військової служби. Для обвинуваченого початком військової служби є день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Детальніше - https://is.gd/dMqa8E.

​​Огляд практики ЄСПЛ за рішеннями, ухваленими в листопаді 2024 року – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/ogliady/Oglyad\_ESPL\_11\_2024.pdf У цьому огляді, зокрема, відображено низку рішень та ухвал ЄСПЛ щодо дотримання Державами-учасницями вимог, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Ідеться, зокрема, про: – ухвалу про визнання заяви неприйнятною у справі SAPITASH v. Ukraine, де ЄСПЛ не побачив ознак порушення прав і свобод через відмову поновити строк на апеляційне оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, адже заявник був повідомлений про прийняте судом першої інстанції рішення, а його клопотання про поновлення строку не містили жодних доказів того, що він намагався отримати повний текст постанови раніше, ніж він фактично отримав його копію або що йому в цьому чинилися будь-які перешкоди; – рішення у справі SOUROULLAS KAY AND ZANNETTOS v. Cyprus, де кримінальне засудження заявника ґрунтувалося на показаннях співучасника, який вирішив співпрацювати зі стороною обвинувачення і свідчити у справі та проти якого не порушувалось провадження. Дослідивши цю справу, ЄСПЛ не побачив ознак порушення справедливості провадження, гарантованого ст. 6 Конвенції. ЄСПЛ наголосив на відсутності правил оцінки доказів за п. 1 ст. 6 Конвенції, як і окремої заборони для національного суду покладатися на показання співучасника, та звернув увагу на потребу оцінки справедливості такого кримінального провадження в цілому. Що стосується конкретно цієї справи, то ЄСПЛ зазначив про недоведеність заявниками наявності між співучасником, про якого йдеться, та стороною обвинувачення угоди. Суд першої інстанції розумів та врахував проблемні питання, пов’язані з використанням таких свідчень; заявники знали співучасника та про досягнуті домовленості, а також мали змогу провести його перехресний допит. Зокрема, ЄСПЛ врахував висновки судів про наявність інших доказів, на підставі яких було ухвалено обвинувальні вироки, ретельне вивчення і пояснення судом присяжних врахування показань співучасника та перегляд Верховним судом відповідного вироку. Нагадуємо, що з усіма оглядами практики ЄСПЛ, які підготував Верховний Суд, можна ознайомитися за посиланням: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pokazniki-diyalnosti/analiz/.

​Повноваження адвоката на представництво в суді можуть бути підтверджені безпосередньо договором про надання правничої допомоги – ОП КЦС ВС   Адвокат має право підтвердити свої повноваження на представництво в суді безпосередньо договором про надання правничої допомоги.   За відсутності відомостей, що свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю визнане впередбаченому законом порядку недійсним або є скасованим, припинення (зупинення) права на заняття адвокатською діяльністю у суду немає підстав ставити під сумнів статус представника учасника справи як адвоката.   Такий висновок зробив Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду,забезпечуючи єдність судової практики.   Детальніше – https://is.gd/9ggwcg.  

​Огляд актуальної судової практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду – за грудень 2024 року: https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/ogliady/Oglyad_KCS_12_2024.pdf.   В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків, згрупованих за різними категоріями справ, містяться, зокрема, такі:   – у спорах, що виникають із питань захисту права власності, акцентовано, що видозміна, перероблення чи знищення об’єкта нерухомого майна під час перебування в чужому незаконному володінні позбавляє територіальну громаду можливості витребувати таке майно, що вибуло з її володіння, у добросовісного набувача;   – у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів, наголошено, що видача банком банківського вкладу за підробленими документами не свідчить про виконання ним умов укладеного депозитного договору, оскільки недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності не може покладати тягар відповідальності на сумлінного споживача фінансових послуг;   – у спорах, що виникають із земельних правовідносин, звернено увагу, що належною вимогою, яку може заявити міська рада як власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна;   – у спорах, що виникають із трудовихправовідносин, констатовано, що належним відповідачем за позовом директора навчального закладу про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу є відповідний відділ освіти, з яким директор такого закладу уклала трудовий договір (контракт);   – у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, наголошено, що розірвання шлюбу між сторонами не є підставою для скасування усиновлення, оскільки разом з усиновленням позивач набув права та взяв на себе обов’язки щодо дитини, яку він усиновив, у тому ж обсязі, який мають біологічні батьки щодо дітей. Основною причиною скасування усиновлення є невідповідність усиновлення інтересам усиновленої дитини, незабезпечення їй сімейного виховання;   – у спорах, що виникають із спадковихправовідносин, зазначено, що територіальна громада в разі відчуження спадкового майна особою, яка не є спадкоємцем, на користь добросовісного набувача або незбереження цього майна має право на отримання лише грошової компенсації;   – у справах окремого провадження зауважено, що існування спору про право щодо участі батька дитини в її матеріальному забезпеченні / утриманніне може з’ясовуватися безвідносно до дій батька дитини, тому має вирішуватися за загальним правилом у межах спору про право у позовному провадженні;   – щодо застосування норм процесуального права вказано, що розгляд судом справи, у якій він є третьою особою, а підставами позову є дії цього суду як органу державної судової влади, без належного з’ясування питання про наявність / відсутність підстав для відводу / самовідводу не відповідає принципу неупередженості суду і не сприяє як реалізації основних засад (принципів) цивільного судочинства, так і ефективному розгляду справи;   – щодо юрисдикційних питань зазначено, що спори за вимогами, які спрямовані на поновлення працівників Фонду, звільнених внаслідок реорганізації Фонду та Управління шляхом приєднання до ПФУ, на роботі в органах Пенсійного фонду і стосуються прийняття на публічну службу, слід розглядати за правилами адміністративного судочинства, незважаючи на те, що на час звільнення таких працівників вони не перебували на державній службі та ПФУ і його територіальні органи не здійснювали щодо них публічно-владних управлінських функцій.

​Встановлення земельного сервітуту в судовому порядку можливе лише після вжиття позивачем дій щодо його встановлення та недосягнення про це згоди між сторонами, що підтверджується відповідними доказами ‒КГС ВС   Передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту має бути доказ вчинення дій щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди між сторонами. Якщо ж до звернення до суду не вчинялися дії щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, відсутнє звернення до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то в суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв’язку з відсутністю в позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.   Такого висновку дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду. Детальніше – https://is.gd/jQX4lc.