Spartak Subbota

Добрий ранок ☀️ Ефект плацебо — це явище, при якому людина відчуває видиме поліпшення свого стану або симптомів після лікування, яке не має терапевтичного ефекту. Це покращення відбувається не завдяки самому лікуванню, а скоріше через віру людини в ефективність лікування. Ступінь прояву явища плацебо залежить від схильності людини до навіювання та зовнішніх обставин під час «лікування», наприклад, від розмірів та кольору таблетки, довіри до лікаря, поважності клініки. Чимало людей схильні відчути ефект плацебо, але сила його прояву буде різною. Найбільше феномену піддаються люди: 🔺З невротичними розладами 🔺Низькою самооцінкою 🔺Бурхливою фантазією 🔺Які страждають на безсоння 🔺Які активно взаємодіють з навколишнім світом Механізми, що лежать в основі ефекту плацебо, є складними і включають комбінацію психологічних, нейробіологічних і фізіологічних факторів. 📍Когнітивні очікування: Позитивні очікування та віра в те, що лікування буде ефективним, можуть призвести до змін у сприйнятті, настрої та суб’єктивних переживаннях. 📍Минулий досвід: Якщо людина в минулому відчувала позитивні результати певного лікування, у неї можуть розвинутися умовні реакції, які сприяють ефекту плацебо. 📍Ендорфіни: Мозок виділяє ендорфіни, які є природними знеболюючими речовинами, у відповідь на очікування пацієнта, що сприяє полегшенню болю та покращенню настрою. 📍Дофамін: Позитивні очікування стимулюють вивільнення дофаміну, нейромедіатора, пов’язаного з винагородою та задоволенням, що також підсилює реакцію на плацебо. 📍Гормональні зміни: Ефект плацебо може призвести до змін рівня гормонів, таких як кортизол та інсулін. Це свідчить про те, що ендокринна система бере участь у фізіологічних реакціях, пов’язаних з ефектом плацебо. 📍Зменшення тривоги та стресу: Позитивні очікування та віра в ефективність лікування призводить до зменшення тривоги та стресу, сприяючи загальному самопочуттю. 📍Символічні аспекти: Контекст, у якому проводиться лікування, а також пов’язані з ним ритуали можуть посилити ефект плацебо. Такі фактори, як зовнішній вигляд препарату поведінка медичного працівника та обстановка можуть впливати на результати. 📍Особисті та психологічні риси: Індивідуальні відмінності в особистісних рисах, таких як оптимізм і навіюваність, також можуть впливати на сприйнятливість до ефекту плацебо. Не всі люди однаково сприйнятливі до ефекту плацебо і індивідуальні реакції відрізняться. Саме тому, ефект плацебо має як позитивні, так і негативні наслідки. ПОЗИТИВНІ НАСЛІДКИ: ❤️Поліпшення самопочуття ❤️Позитивна взаємодія розуму й тіла ❤️Покращені результати клінічних випробувань ❤️Зниження дози ліків НЕГАТИВНІ НАСЛІДКИ: 💔Переоцінка ефективності лікування 💔Обман щодо терапевтичного характеру лікування 💔Ефект ноцебо (погіршення стану або відсутність результату) 💔Призначення лікування, якому бракує терапевтичної ефективності

Абсольвент на 20:00. Говоримо про занепад лівих ідей, скандал з Гарвардом та Палестинських активістів. https://youtube.com/live/H7NNpviGUHY?feature=share

Добрий ранок всім ☀️ Лунатизм, також відомий як сомнамбулізм або ноктамбулізм, є розладом сну, який відноситься до категорії парасомній. Включає серію складних дій, які виконуються під час сну в першій половині і триває від декількох хвилин до півгодини. Серед парасомній виділяють також сонний параліч, тривожні прокидання та нічні жахи. Основні характеристики лунатизму включають: 🧩Рухова активність: Для лунатиків типовим є ходити, розмовляти, їсти та навіть виходити з дому і керувати автомобілем, не усвідомлюючи своїх дій. 🧩Обмежена обізнаність: Сомнамбули, як правило, обмежено або зовсім не усвідомлюють навколишнє середовище і можуть не реагувати на спроби спілкування. 🧩Амнезія: Більшість сновид нічого не пам’ятають після пробудження. 🧩Виникнення: Лунатизм — це розлад пробудження, який відбувається, коли головний мозок перебуває у фазі нешвидкого руху очей, тож епізоди лунатизму зазвичай відбуваються протягом першої третини ночі. 🧩Частота: Повторюваність випадків лунатування варіюється від людини до людини. Це можуть бути як рідкі випадки, так і може траплятись декілька випадків протягом ночі. Можна виділити такі типи сомнамбулізму: 😴 Алкогольний. Викликаний зловживанням алкоголю. 😴 Розмовний. Характерний тип для дітей. Мова може бути і чітка, і схожа на бурмотіння. 😴 Поведінковий. Лунатик виконує складні дії уві сні. 😴 Розлад харчової поведінки. Є досить небезпечним типом лунатиму, адже людина не контролює кількість та якість їжі та напоїв, які вживає. 😴 Сексомнія. Несвідома сексуальна активність під час сну. Хоч лунатизм в основному пов’язаний зі сном і різними стадіями циклу сну, причини сомнамбулізму до кінця не вивчені та включають багато факторів, як фізіологічні, так і психологічні. 📍Стрес і тривога 📍Травма або посттравматичний стресовий розлад 📍Депресія 📍Генетика 📍Незрілість нервової системи 📍Депривіація сну 📍Лихоманка та хворобливий стан 📍Менструальний цикл або вагітність 📍Надмірна активність та виснаження 📍Побічний ефект від вживання ліків 📍Вживання алкоголю та психоактивних речовин Загалом, сновиди не є небезпечними. Наприклад, відомий випадок, коли хворий одягав на себе по 10-11 пар шкарпеток. Але, історії також відомий лунатик-вбивця. Кеннет Паркс під час сну сів в машину, доїхав до родичів своєї дружини та вбив їх. Тож, декілька фактів: 📌Поширеність сомнамбулізму в світі становить 4,6–10,3 % 📌 В порівнянні, лунатизм частіше зустрічається у дітей — приблизно 5 % від усіх випадків, 1,5 % — у дорослих. 📌Найчастіше сноходіння зустрічається у 15% дітей у віці 3-12 років. 📌Якщо хоча б один із батьків мав сомнамбулізм, то ймовірність виникнення розладу у дитини становить 50%. Якщо розлад мали обоє батьків, то ймовірність збільшується до 90%.

У випуску намагались зрозуміти, чи змогла б Даша приховати сліди злочину 😈 https://youtu.be/5FzfcCy82FI

Добрий ранок ☀️ Самонавіювання (аутосугестія) — процес впливу на власні думки, почуття або поведінку шляхом навмисних і повторюваних уявних стверджень або візуалізацій. Передбачає свідоме спрямування думок на бажаний результат або зміну. Це поняття часто асоціюється з практиками самодопомоги та позитивним мисленням. Основні методи самонавіювання: 🧩Позитивні твердження: Передбачає повторення позитивних тверджень про себе чи свої цілі. 🧩Візуалізація: Це техніка, за допомогою якої люди подумки уявляють, як досягають своїх цілей або добре працюють у певній ситуації. Вважається, що цей процес підвищує мотивацію. 🧩Постановка цілей: Постановка чітких і конкретних цілей може бути формою самонавіювання. Людина, визначаючи, чого хоче досягти і зосереджуючись на цих цілях, може спрямовувати свої думки та дії на їх досягнення. 🧩Свідомість та медитація: Розвиваючи усвідомленість і концентруючи розум, люди прагнуть позитивно вплинути на свій психічний стан і самопочуття. 🧩Когнітивна реструктуризація: Самонавіювання може включати когнітивну реструктуризацію, яка є процесом зміни негативних моделей мислення на більш позитивні та конструктивні. Як наслідок, самонавіювання призводить до: 📍Покращення продуктивності 📍Вмотивованість 📍Зменшення стресу 📍Позитивне мислення 📍Досягнення мети 📍Поліпшення психічного стану 📍Культивування позитивних звичок 📍Підвищення стійкості до проблем Аутосугестія — система дій, які зумовлені соціальними та індивідуальними орієнтирами, інтересами, метою, умовами життя. Іншими словами, самонавіюванням є самоуправління людини з чітким наміром змінити себе. Тож, причини, чому люди займаються самонавіюванням залежать від різних факторів: 🔺Бажання позитивних змін 🔺Боротьба зі стресом і тривогою 🔺Підвищення ефективності 🔺Розвиток впевненості в собі 🔺Мотивація та досягнення цілей 🔺Подолання негативних моделей мислення 🔺Особистий розвиток та зростання Хоч самонавіювання може бути цінним інструментом для багатьох, його ефективність відрізняється. Саме так, в якийсь момент самонавіювання може стати самонакрутом і мати негативні прояви в житті людини. Самонакрут — одна з важливих причин похмурого, некомфортного життя. У результаті маємо тривогу, головний біль, нові роздуми і невпевненість, накрутивши себе до найвищої стадії хвилювання. Тож, як наслідок людина має: 💔Нереалістичні очікування 💔Уникнення реальності 💔Надмірний акцент на негативі 💔Ігнорування критичного мислення 💔Придушення негативних емоцій 💔Залежність від думки оточення 💔Самообман 📌Звісно, аутосугестія є цікавим інструментом для самоврядування, але не є панацеєю і люди повинні підходити з реалістичним мисленням.

Абсольвент на тему: «Слово пацана». Поговоримо про феномен зацікавленості в кримінальній романтиці українців. https://youtube.com/live/WYaFyc_PS4A?feature=share

Добрий ранок ☀️ Селфхарм або самопошкоджуюча поведінка — акт навмисного заподіяння собі шкоди або травми. Часто, для людей це спосіб впоратися з емоційним болем чи стресом. Люди, які наносять собі пошкодження, відчувають полегшення та емоційну розрядку, через умовне відчуття контролю над власним життям. Поширені методи самопошкодження включають: 💔 Порізи 💔 Опіки від недопалків 💔 Удари 💔 Укуси 💔 Видирання волосся або нігтів 💔 Переїдання чи голод 💔 Надмірні фізичні навантаження 💔 Участь в бійках 💔 Передозування наркотичними речовинами Деякі описують самопошкодження, як спосіб: 🔺Виразити емоції 🔺Зробити емоційний біль фізичним 🔺Повернути собі відчуття контролю 🔺Втекти від травмуючих спогадів 🔺Покарати себе – за поведінку, почуття,  думки 🔺Повернути себе в реальність 🔺Створити привід для турботи про себе, своє тіло 🔺Втілиити суїцидальні думки не вчиняючи самогубства Селфхарм завжди має вагомі підстави та є ризикованою і небезпечною моделлю поведінки, яка викликає залежність. Однак, специфічних причин для самопошкоджуючої поведінки немає. Для когось це спосіб впоратись з емоціями, а хтось сам не може зрозуміти чому це робить. Серед поширених факторів, які можуть сприяти самопошкодженню, є: 📍Почуття смутку, гніву або розчарування 📍Труднощі з вираженням емоцій 📍Стресові ситуації на роботі чи вдома 📍Булінг 📍Соціальна ізоляція 📍Перфекціонізм 📍Емоційне, фізичне чи сексуальне насилля 📍Низька самооцінка 📍Проблеми сексуальної чи гендерної ідентичності 📍Відсутність здорових навичок подолання стресу 📍Втрата контролю над життям 📍Важка втрата 📍Депресія, тривога, апатія, межовий розлад особистості Трохи статистики: 📌 Більше 10% підлітків ушкоджували себе в певний момент свого життя. 📌 10% молоді та 4% дорослого населення стикались із селфхармом. 📌 65% випадків починається у віці до 17 років, середній вік 12-16 років. 📌 Окрім того, поширеність серед чоловіків і жінок однакова, а методи самопошкодження різні.

Чи впливає на вас думка інших? Чи зміните ви власну думку під тиском більшості? Чи залежні від настроїв соціуму? Експеримент Аша — серія лабораторних досліджень, проведених в 1950-х роках під керівництвом Соломона Аша, які були зосереджені на дослідженні впливу соціального тиску на індивідуальні судження та прийняття рішень людиною. Аш був зацікавлений у дослідженні того, чи будуть люди відповідати явно неправильній думці групи, навіть якщо правильна відповідь була очевидною. Експерименти були розроблені, щоб вивчити фактори, які сприяють конформізму і дослідити умови, за яких люди можуть піддатися груповому тиску. 📌Конформізм — відсутність власної позиції домінантності, безпринципна і некритична покора певній моделі, що володіє найбільшою силою тиску (думка більшості, визнаний авторитет, традиція тощо), ігнорування унікальності поглядів, інтересів, уподобань, естетичних та інших смаків. Ключові цілі експериментів Аша включали: 📍Розуміння конформізму. Аш мав на меті дослідити, як і чому люди погоджуються з думкою групи, особливо коли вони стикаються з одностайною більшістю, яка висловлює неправильну точку зору. 📍Виявлення факторів, що впливають на конформізм. Соломон Аш досліджував різні фактори, які можуть вплинути на рівень піддатливості людини, такі як розмір протилежної більшості, одностайність більшості та впевненість учасника. 📍Дослідження індивідуальної незалежності. Експерименти мали на меті зрозуміти баланс між власним судженням індивіда, вмотивованістю відстоювати свою думку та піддатливістю тиску групи. Експерименти Соломона Аша проводилися за стандартизованою процедурою і мали кілька варіацій, щоб дослідити різні аспекти конформності. УЧАСНИКИ. Як правило, Аш проводив свої експерименти з групами від 7 до 9 учасників. Однак лише один учасник був справжнім піддослідним, тоді як інші були підставними особами. ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРИМЕНТУ. Учасників приводили в кімнату з підставними особами та показували набір ліній. У кожному дослідженні була «стандартна» лінія та три лінії порівняння. Завдання полягало в тому, щоб зіставити довжину стандартної лінії з однією з ліній порівняння. Питання звучало так: «Яка лінія на іншій картці має ту ж довжину, що і лінія на першій картці?» Учасникам було запропоновано усно оголосити, яка з ліній у другому наборі відповідає довжині першої лінії, але всі спільники навмисно давали неправильну відповідь раніше реального учасника. Таким чином, справжній учасник, який не знав, що інші були спільниками, був поставлений у положення, де йому потрібно було вирішити, чи погоджуватися з неправильним груповим рішенням, чи дотримуватися власного судження. РЕЗУЛЬТАТИ. Важливим висновком було те, що багато учасників погоджувалися з неправильними твердженнями, навіть якщо правильна відповідь була очевидною. Також, Аш виявив, що на відповіді впливають різні фактори. Наприклад, тип особистості, чисельність групи, згуртованість, авторитетна думка, наявність союзника та наскільки ситуація публічна. Тож, конформізм не слід розглядати як однозначно негативну тенденцію, оскільки цей чинник сприяє груповому рішенню. Можна вказати такі причини конформної поведінки: 🔺Наполеглива та вперта поведінка людей, які прагнуть переконати особу, що її позиція є неправильною. 🔺Тенденція членів групи уникнути осуду, покарання, відсторонення від членів групи за їх незгоду. 🔺Невизначеність ситуацій і брак інформації сприяють тому, що члени групи починають орієнтуватись на думку інших. Експерименти Аша стали знаковими в психології, оскільки продемонстрували силу соціального впливу та готовність людини відповідати груповим нормам, навіть якщо це суперечить її власним судженням. Окрім того, ці експерименти продовжують залишатися невід’ємною частиною літератури з соціальної психології та висвітлюються в кіно. ☝️Наприклад, фільм «Я та інші», що був знятий в Києві в 1971 році, висвітлює соціальні експерименти, близькі до експериментів Аша.

І з нового: Відео про серійних вбивць на каналі. https://youtu.be/psKVsWMh0K4

Добрий ранок☀️ «Мат — це прорив у самій мові, який потім затягується іншими словами-епітетами. Ну, як ряска на болоті. Бачили? Мат як найдоступніший спосіб черпнути мовної трансценденції.» В суспільстві існує міф, що лайка — прояв неосвіченості, вульгарності та браку словникового запасу. Але, це абсолютно не так. В 2015 році провели дослідження, яке показало, що високоосвічені люди з великим словниковим запасом матюкаються краще, адже мають кращий словниковий запас і граматичну гнучкість, коли використовують нецензурну лексику. Тож, чому люди матюкаються? Люди використовують ненормативну лексику з різних причин, і вона виконує різні функції в спілкуванні. 📍Вираження сильних емоцій: Нецензурна лексика часто використовується для вираження сильних емоцій, таких як гнів, розчарування, здивування чи хвилювання. У деяких випадках яскрава мова може ефективніше передати глибину почуттів, ніж більш нейтральні слова. 📍Акцент: Ненормативну лексику можна використовувати, щоб підкреслити тезу або серйозність ситуації. Використання грубої лексики може привернути увагу до певного твердження чи ідеї. 📍Емоційна розрядка: Висловлювання різких слів може допомогти людям виплеснути свої емоції та впоратися зі стресом або розчаруванням. 📍Соціальний зв’язок: В певних ситуаціях використання лайливих слів може служити способом встановлення зв’язку з іншими. Спільне використання яскравих висловлювань створює почуття товариськості та близькості серед людей. 📍Вплив однолітків: Люди можуть вживати ненормативну лексику, оскільки це поширене явище в їх групі однолітків або культурному контексті. На використання певних слів чи виразів впливають соціальні норми та бажання вписатися в них. 📍Привертання уваги: Інколи люди можуть використовувати грубу лексику, щоб шокувати, привернути увагу, викликати реакцію чи зробити заяву. 📍Креативність і гумор: ненормативна лексика може творчо використовуватися в мові та гуморі. Деякі люди використовують її для комедійного ефекту або створення певного тону в спілкуванні. ☝️Окрім того, лайка впливає на сприйняття болю. Дослідження показали, що використання мату знижує болючі відчуття і підвищують витримку. В медицині це називають гіпоалгезією, а якщо простіше — це таке собі ментальне знеболювальне. Однак, лише нецензурна лексика має знеболювальний ефект, просто крик чи використання будь-яких інших слів марні. 📌Хоча використання ненормативної лексики в певних контекстах має позитивні сторони, важливо пам’ятати про можливі негативні наслідки. У багатьох офіційних чи професійних ситуаціях використання грубої лексики може бути недоречним і призвести до непорозумінь або конфліктів.

Добрий день. Краще пізно, ніж ніколи 😌 Гіпноз — тимчасовий стан свідомості, що характеризується різким фокусуванням уваги, глибоким розслабленням і, як наслідок, високою схильністю до навіювання, що пов'язано зі зміною функції індивідуального контролю і самосвідомості. Однак, існує ряд альтернативних теорій, які заперечують розуміння гіпнозу як зміненого стану свідомості та визначають його, як особливий тип плацебо ефекту, взаємодію з гіпнотерапевтом чи вид соціально-рольової поведінки. Всупереч поширеній хибній думці, гіпноз не є формою сну чи втрати свідомості. Натомість це передбачає підвищений стан усвідомлення та концентрації. Людина, що знаходиться під гіпнозом, продовжує контролювати свої дії, і її неможливо змусити робити що-небудь проти волі. Мета полягає в заспокоєнні розуму людини і зосередженні її уваги на голосі та вказівках психотерапевта, щоб допомогти протидіяти неконструктивним емоціям та поведінкам. Однак, дослідження неврологічних і психологічних механізмів гіпнозу тривають і його точна природа та механізми до кінця не вивчені. Гіпноз використовується для різних цілей: 🔺Терапевтичні цілі: Гіпнотерапія часто використовується, як спосіб впоратися з болем, зменшити стрес і тривогу, подолати фобії. 🔺Зміна поведінки: Іноді гіпноз використовують, щоб допомогти позбутися певних звичок, таких як куріння або переїдання. 🔺Розваги: ​​Не рідко гіпноз є частиною сценічних виступів, як форму розваги. Однак важливо зазначити, що театральний прояв відрізняється від терапевтичного застосування. Деякі люди більш природно реагують на гіпнотичні дії, тоді як іншим може знадобитися більше зусиль або практики, щоб увійти в гіпнотичний стан. Здатність бути загіпнотизованим часто називають гіпнотичною сприйнятливістю або сугестивністю. Є декілька факторів, які впливають на сприйнятливість людини до гіпнозу: 📍Уява та креативність. Творчі люди з яскравою уявою можуть бути більш сприйнятливими до гіпнозу. Гіпноз часто включає мисленні образи та візуалізацію. 📍Концентрація та зосередженість. Здатність зосереджуватися та підтримувати увагу має вирішальне значення для гіпнозу. Людям, які легко входять у стан глибокої концентрації, легше піддатися гіпнозу. 📍Готовність і відкритість. Готовність людини піддатися гіпнозу та її відкритість до нового досвіду можуть вплинути на сприйнятливість. Людям, які скептично налаштовані складніше увійти в гіпнотичний стан. 📍Довіра. Важливим є почуття комфорту, встановлення довіри та взаєморозуміння з тим, хто застосовує гіпноз. 📍Фактори культури та переконань. Культурні особливості та особисті переконання щодо гіпнозу можуть вплинути на реакцію людини. Деякі люди можуть мати упереджені думки або страхи щодо гіпнозу, що впливає на їх здатність входити в стан трансу. 📌Гіпноз — всього лиш допоміжна техніка і завжди повинен використовуватися в контексті професійної діяльності. З цієї причини в клінічній практиці більшість фахівців віддають перевагу терміну «гіпнотерапевт». Окрім того, гіпноз не повинен практикуватися поза рамками професійної компетенції.

Добрий ранок ☀️ Ескапізм, втеча від реальності, — важливий захисний механізм людської психіки, для якого є характерним бажання ухилитися, втекти, сховатися від безрадісних фізичних і психічних аспектів реального життя у вигаданому світі. Люди можуть використовувати різні форми ескапізму, такі як читання книг, перегляд фільмів або телешоу, гра у відеоігри, прослуховування музики або заняття хобі. Хоча ескапізм — здоровий спосіб розслабитися, він стає проблематичним, коли заважає людині вирішувати проблеми реального життя. Загалом, виокремлюють три типи ескапізму в його негативних проявах: 🔺Досвід змінення неприйнятної реальності 🔺Досвід відтермінування рішення проблем 🔺Досвід витіснення переживань Є декілька основних причин втечі від реальності: 📍Стрес і перевантаження 📍Нудьга та одноманітність 📍Негативний емоційний стан 📍Розвага 📍Відсутність задоволення в реальному житті 📍Стосунки в соціумі 📍Бажання уникнути вирішення проблем Ескапізм проявляється в різних формах і залежить від індивідуальних уподобань та обставин. 📚Літературний ескапізм: Читання книг, особливо художніх, дозволяє людям втекти в різні світи, шукати нові ідеї та проживати життя вигаданих персонажів. 📺Візуальний ескапізм: Перегляд фільмів і телешоу забезпечує візуальну та слухову втечу від реальності, дозволяючи глядачам зануритися в цікаві історії та вигадані сценарії. 🎮Ігровий ескапізм: Відеоігри пропонують інтерактив та сильні враження, дозволяючи гравцям виконувати різні ролі, приймати виклики та досліджувати віртуальні світи. 🎧Музичний ескапізм: Прослуховування музики викликає емоції, створює настрій і наштовхує людей на різні думки. 🤩Мрії та уява: Дозволяючи розуму блукати між мріями та уявою, люди можуть створювати різні сценарії та відпочити від реальності. ✈️Ескапізм у подорожах: Дослідження нових місць, будь то фізичні подорожі чи «мандрівки у кріслі» (через книги, фільми, тощо), дозволяє познайомитись з іншими культурами та втекти від рутини. 🎨Творчий ескапізм: Залучення до творчої діяльності, такої як письмо, малювання або рукоділля, допомагає людям виразити себе та втекти в процес творення. 📱Соціальні медіа та онлайн-ескапізм: Проведення часу в соціальних мережах або участь в онлайн-спільнотах забезпечують віртуальну втечу та спілкування з іншими. 🏋️Спортивний ескапізм: Фізичні вправи та активність пропонують здоровий спосіб зняти стрес, очистити розум і втекти від щоденного тиску. 🌅Втеча на природу: Проведення часу на природі під час походів, кемпінгу чи просто насолода природою, дає відчуття спокою та допомагає відійти від міського рутинного середовища. 🧘‍♀️Медитативний ескапізм: Такі практики, як медитація та свідомість, можуть служити формою когнітивної втечі від реальності, допомагаючи людям зосередити свій розум і знайти відчуття спокою. Якщо людина пару вечорів дивилась цікавий серіал або читала книгу, то в такому ескапізмі немає нічого страшного. Але варто бити на сполох, якщо: 💔Вживання заборонених речовин. Людина почала багато випивати, вживати наркотики, надмірно палити. 💔Трудоголізм. Робочі стосунки людини перестали бути здоровими, відсутність відпочинку, робота в нічний час, постійні затримки на роботі, робота без вихідних та відпустки. 💔Захопленість вигаданим світом. Надмірне захоплення серіалами, книгами, іграми настільки, що це починає заважати навчанню чи роботі. 💔Релігія. Не типова для людини фанатична релігійність чи сектанство. 💔Відмова від мирських благ. Переїзд у віддалені населені пункти без можливості звʼязку з «цивілізацією» чи подорожі автостопом. 💔Суїцидальні думки. Крайньою формою ескапізму вважається відхід із життя. Навіть якщо людина, нехай і жартома, почала говорити чи думати про самогубство. 📌Важливо розпізнати, коли ескапізм здоровий, а коли це спосіб уникнення реалій життя. Якщо ескапізм використовується як спосіб уникнути зіткнення з важливими проблемами, пошук підтримки у друзів, родини чи професіоналів може бути корисним.

Випуск про комплекси. Гарного перегляду. https://youtu.be/dpAFfdTSZiU

Я не згоден з тим, що ви кажете, але пожертвую власним життям, захищаючи ваше право висловлювати власну думку. Толерантність — це прийняття іншого способу життя, поведінки, звичаїв, почуттів, думок, ідей, вірувань. Таким чином, вона пов'язана зі свободою інакомислення у широкому значенні цього слова, близька до понять милосердя та поблажливості та виражає здатність встановити та зберегти спільність з людьми, що відрізняються від нас у будь-якому відношенні. Толерантність важлива і відіграє вирішальну роль у розвитку позитивних стосунків, сприянні соціальній гармонії та загальному добробуту як окремих людей, так і спільнот. 🧩 Прийняття різноманітності 🧩 Зменшення конфліктів 🧩 Соціальна гармонія 🧩 Особистісний ріст 🧩 Позитивна взаємодія в глобальному середовищі 🧩 Захист прав людини 🧩 Інновації та креативність 🧩 Міжкультурна комунікація 🧩 Освітні переваги 🧩 Психологічне благополуччя 🧩 Відчуття безпеки Розбудова спільноти Толерантність є основоположною цінністю, яка сприяє розумінню, повазі та співпраці між окремими людьми і громадами. Це важливо для побудови більш мирного та процвітаючого суспільства. Однак, коли виникає страх чи зневага до інших, з'являється дискримінація та нетерпимість. Декілька причин, чому виникає нетерпимість:  📍Страх чужого. Людина на несвідомому рівні створює умовні поняття «свій-чужий». Тому, більш привабливими та «безпечними» є схожі на нас і навпаки, інакшість відлякує та викликає відчуття недовіри. 📍Страх автономії. Дорослішаючи, людина помічає власну відмінність від інших, тому зʼявляється тривога, недовіра, страх. 📍Страх втрати уявлень про світ. Коли віра в справедливий та хороший світ зустрічається з реальністю, людина відчуває складнощі в прийнятті цих реалій та страх втратити дитячі ілюзії. 📍Культурне виховання. Культурне та сімейне походження відіграє значну роль у формуванні особистості та комунікативних навичок, що прямо впливає на спосіб комунікації зі світом. 📍Незахищеність і відчуття загрози. Люди можуть відчувати загрозу через відмінності, сприймаючи їх як виклик власним переконанням або способу життя, що призводить до оборони, опору або неприйняття всього, що сприймається як інше. 📍Стереотипи та упередження. Стереотипи та упередження часто виникають через брак розуміння та зміцнюють негативне ставлення до певних груп. 📍Відсутність емпатії. Емпатія має вирішальне значення для розуміння та прийняття інших. Деяким людям може бути важко співчувати людям, чий досвід відрізняється від їх власного, що ускладнює оцінку та прийняття інакшості. 📍Політичні та економічні фактори. У випадках, коли політичні чи економічні фактори можуть сприяти розколу та ворожнечі між різними групами, соціальна та економічна нерівність може призвести до конкуренції та напруженості, ускладнюючи людям сприйняття різноманітності. 📍Групова ідентичність і трайбалізм. Люди можуть сильно ототожнювати себе зі своєю власною групою, незалежно від національності, етнічного походження, релігії чи інших факторів. Ця сильна групова ідентичність може призвести до відчуття переваги та відчуження тих, кого сприймають як аутсайдерів. 📍Відсутність освіти. Необізнаність або недостатня освіта щодо різних культур, вірувань і досвіду може сприяти упередженню та непорозумінню. 📌Вирішення цих проблем часто вимагає поєднання освіти, ознайомлення з різноманітним досвідом, відкритого діалогу та зусиль, спрямованих на те, щоб кинути виклик і змінити культурні норми, які зберігають відчужуваність. Заохочення емпатії, сприяння інклюзивності та виховання мислення про безперервне навчання можуть сприяти створенню більш прийнятного та відкритого суспільства. Важливо зазначити, що хоча толерантність зазвичай розглядається як позитивна і необхідна якість у багатьох контекстах, можуть виникати дискусії про межі толерантності, особливо коли йдеться про шкідливу чи неетичну поведінку.

Добрий ранок ☀️ Я не поділяю вашого вибору, але мені доведеться з ним жити. Чи знайоме вам таке відчуття? Думаю, що хоча б раз, але кожен з нас стикався із ситуацією, коли за вас вже зробили вибір. Тож, поговоримо про ілюзію вибору. Ілюзія вибору — маніпулятивний прийом, при якому створюється лише ілюзія того, що людина зробила свідомий вибір. Класичний приклад ілюзії вибору: батьки пропонують дитині вибрати між миттям посуду і прибиранням кімнати. Серед всіх варіантів маніпуляцій, ілюзія вибору відрізняється особливою наполегливістю та підступністю. Інші перебільшують, хитрують, залякують, створюють ілюзію глухого кута, а тут все прямо та відверто. Наприклад: «Наш представник сьогодні прийде до вас для укладання договору. Коли вам буде зручніше його прийняти?» Підступ у тому, що потенційного клієнта запитали тільки про час. Те, що він укладе договір, вже вирішили за нього і це навіть не обговорюється. Ознаки ілюзії вибору: 🧩 Мета формулюється як незаперечний факт 🧩 Ціль подається як фон 🧩 Вибір зосереджується на другорядних деталях 🧩 Створюється ілюзія турботи про комфорт Суть техніки уявного вибору полягає в тому, що людині дають кілька різних варіантів дій, але так, щоб непомітно подати в найбільш вигідному світлі саме такий варіант, який хочуть, щоб прийняли. Для цього зазвичай використовується кілька додаткових прийомів: 📍Двосторонні повідомлення. Така подача інформації вже містить аргументи «за» і «проти» певної позиції та не дає можливості прийняти рішення, опираючись на власну думку. 📍Дозування позитивних та негативних елементів. Щоб навʼязане рішення виглядало більш правдоподібним та створювало відчуття свідомого вибору, до навʼязуваної точки зору потрібно додати трохи критики, а ефективність засуджувальної позиції штучно збільшується. 📍Маніпуляція порівняннями. Відбувається оперування порівняннями для посилення важливості навʼязаної думки, демонстрація тенденцій і масштабності подій. Усі фактичні дані при цьому підбираються таким чином, щоб «необхідний» вибір був досить очевидним. Ілюзію вибору можна зустріти в різних аспектах життя: 🔺Маркетинг і реклама 🔺Політичні системи 🔺Стосунки вдома 🔺Соціальні комунікації 🔺Корпоративні відносини 🔺Технологічні онлайн-платформи 📌Розуміння ілюзії вибору є вирішальним для того, щоб люди приймали обґрунтовані рішення. Це включає в себе усвідомлення зовнішніх впливів, підтвердження припущень і критичну оцінку варіантів, представлених у різних аспектах життя, від споживчого вибору до політичних рішень.

Добрий ранок ☀️ Як часто ви зустрічаєтесь зі знеціненням вас і ваших дій? А як часто ви позбавляли значущості інших? Чи чули ви критику та вказівки на недоліки, замість похвали та підтримки? Може ви самі, замість того щоб радіти успіхам інших, видавали саркастичні жартики? А можливо, ви все це робите по відношенню до самих себе? Чи знаєте ви, що знецінення — один з видів емоційного насилля? Емоційне насильство — поведінкова модель, спрямована на контроль, маніпулювання або применшення емоційного благополуччя іншої людини. Це жорстока форма поведінки, яка має серйозні та тривалі наслідки для психічного та емоційного здоров’я жертви. Емоційне насильство може відбуватися в різних стосунках, таких як романтичні, сімейні, дружні або робочі. На відміну від фізичного, емоційне насилля не завжди очевидне відразу, тому його важко розпізнати. Жертви емоційного насильства можуть відчувати тривогу, депресію, низьку самооцінку та низку інших проблем психічного здоров’я. Чому люди знецінюють? Люди знецінюють з різних причин і часто, це є складною взаємодією психологічних, соціальних і культурних факторів. 🔺Невпевненість в собі. Іноді люди знецінюють, щоб подолати власну невпевненість. Така поведінка дає тимчасове відчуття підвищення самооцінки та слугує захисним механізмом для власної невпевненості. 🔺Ревнощі та заздрість. Почуття ревнощів або заздрощів можуть спонукати до знецінення інших людей. Замість того, щоб визнати власні емоції, люди можуть виражати їх через негативні коментарі або дії щодо тих, хто володіє бажаними якостями, досягненнями чи вміннями. 🔺Порівняння. Люди часто порівнюють себе з іншими та оцінюють власну цінність та вагомість. Знецінення інших може бути способом підвищити власну важливість та значущість, висвітлюючи передбачувані недоліки чи слабкості інших. 🔺Відсутність емпатії. Іноді людям може бракувати емоційної емпатії та їм важко зрозуміти або оцінити почуття і досвід інших. Це може призвести до зневажливої ​​або знецінюючої поведінки без урахування впливу на інших. 🔺Проекція. Люди можуть проектувати свою невпевненість, страхи чи негативні якості на оточення. Знецінення стає способом дистанціюватися від цих аспектів своєї особистості. 🔺Влада та контроль. Знецінення може бути засобом встановлення домінування чи контролю у стосунках. Це може бути тактика, яку використовують люди, які прагнуть утвердити свій авторитет або зберегти почуття переваги. Як проявляється знецінення? Знецінення — це захисний механізм, який допомагає справлятися з тривогою, страхом, невпевненістю, провиною, соромом. Тобто самоповага підтримується не шляхом розвитку і самовдосконалення, а шляхом девальвації успіхів та почуттів інших. 📍Удавана байдужість, критика, насмішки, жорстокість та помста. 📍Не вміння захоплюватись та розділяти радість від успіху інших. 📍Відсутність підтримки та співчуття в часи гострого емоційного болю. 📍Применшення значущості та вартості людини. 📌Вирішення проблеми знецінення себе чи свого оточення передбачає розвиток емпатії, сприяння позитивному спілкуванню та формування середовища, яке заохочує співпрацю та взаємну повагу. Особистісний розвиток — це безперервний процес, тож важливо бути відданим самовдосконаленню та створенню позитивних взаємодій з іншими. Та памʼятайте, кожен заслуговує на повагу і має право постояти за себе.

Добрий ранок😈 Сьогодні говоримо про дітей, які стали серійними вбивцями. Приємного перегляду. https://youtu.be/rbu8SX0mdz4