Березовый сок

Бюджет України на 2026 рік ухвалили з величезною дірою — без підтверджених 19 млрд доларів, що дорівнює близько 800 млрд гривень. Це не «везіння» Зеленського і не геніальна дипломатія, а холодний розрахунок Європи, яка не може допустити падіння України. ЄС розуміє: у разі поразки Україну накриє колапс, а Європу — хвиля з 8–11 мільйонів біженців і ризик прямої війни з Росією. Паралельно Кремль готує зимовий наступ, ставку на блекаути та прорив фронту, тоді як українська влада уникає непопулярних рішень і продовжує кулуарні перемовини. Чи вистоїть Україна цю зиму і що чекає нас далі? Відповів на ці питання на YouTube-каналі Борислава Берези політолог, керівник експертної групи Бюро аналізу політики Віктор Бобиренко. https://youtu.be/nsGbl9lXiLU

The Wall Street Journal публікує розлогий матеріал про те, як Стів Уіткофф став головним американським переговорником по Україні. Це історія майстерної операції, якою фактично керував Володимир Путін, а головним виконавцем став Кирило Дмитрієв. Посередником між Кремлем і Віткоффом виступив спадкоємець принц Саудівської Аравії Мохаммед бін Салман — давній діловий партнер нинішнього спецпосланця. З усіх потенційних переговорників Путін обрав друга Віткоффа, вважаючи, що він, на відміну від генерала Келлога, стане найкращим варіантом для Росії. І, як показав 2025 рік, він не помилився: Віткофф став «Вітковим». Публікація WSJ про успіх Кремля — своєрідний подарунок російським керівникам до «Дня працівника органів безпеки Російської Федерації» — їхнього професійного свята, яке відзначається сьогодні. (с) Олександр Фрідман https://www.wsj.com/world/putin-witkoff-russia-envoy-04da229d

Володимир Зеленський повідомив, що МЗС зараз працює над створенням необхідної інфраструктури для проведення виборів. Він наголосив, що вибори в Україні залежать від двох речей: безпеки й законодавства. Українське законодавство дозволяє голосування за кордоном лише в дипломатичних місіях України. Тож, Зеленський вважає, що варто збільшити кількість посольств в кожній країні чи внести законодавчі правки? Бо якщо перше, то це МЗС, а якщо друге, то це він і ВР. Але схоже, він про це не здогадується.

Бюджет України на 2026 рік ухвалили з величезною дірою — без підтверджених 19 млрд доларів, що дорівнює близько 800 млрд гривень. Це не «везіння» Зеленського і не геніальна дипломатія, а холодний розрахунок Європи, яка не може допустити падіння України. ЄС розуміє: у разі поразки Україну накриє колапс, а Європу — хвиля з 8–11 мільйонів біженців і ризик прямої війни з Росією. Паралельно Кремль готує зимовий наступ, ставку на блекаути та прорив фронту, тоді як українська влада уникає непопулярних рішень і продовжує кулуарні перемовини. Чи вистоїть Україна цю зиму і що чекає нас далі? Відповів на ці питання на YouTube-каналі Борислава Берези політолог, керівник експертної групи Бюро аналізу політики Віктор Бобиренко. https://youtu.be/nsGbl9lXiLU

Чи почали на Банковій промацувати сценарій президентських виборів під час воєнного стану? За інформацією з політичних кулуарів, в Офісі президента розглядають сценарій швидких виборів за 30-45 днів, в один тур та з максимальним обмеженням участі конкурентів. До чого може призвести така гра з демократією і чи витримає це країна? Про це на каналі Борислава Берези розповів політолог Ігор Рейтерович. https://youtu.be/ynJrkU5kQUY

Vox pоpuli. Голос народу. А народ у нас різний. Ну, і провальна інформаційна політика влади дає себе взнаки. Ухайдокав шоумен країну, ухайдокав...

Хтось здивований? Продажні, лицемірні, хворі мразі.

Мені все частіше хочеться помилятися у своїх прогнозах та висновках, але влада навіть шансу на це не дає.

Про корупцію ви чули вже неодноразово. А чи чули ви про корупцію в обмін за політичний дах? Як друг президента отримав знижку 63% на 70 квартир і вийшов сухим з води? Журналісти розкрили схему, де фігурують Міндіч, забудовники, ОПЗЖ і підозріло щедрі “знижки” на десятки мільйонів. Це не просто відмивання грошей — це політична корупція, дах і рішення, які без участі найвищого керівництва держави були б неможливі. Санкції, дивні розірвання контрактів, повернуті гроші і роль Офісу президента. Хто насправді стоїть за цими схемами і кому все це було вигідно? З цими питаннями розбираюсь я, Борислав Береза, на своєму каналі. Доєднуйтесь до обговорення в коментарях на YouTube https://youtu.be/qAZzLjt9nRU

Коли правий - тоді правий. Так от, Буданов правий, коли каже: «Все це робилося звідси, тобто всередині країни, ми самі зруйнували свою мобілізацію. Хто б не говорив протилежне, це не так. Ми самі її зруйнували» Але дивує, що він не каже, хто та як саме зруйнував мобілізацію. Він чомусь забуває нагадати суспільству, як Зеленський звільнив ВСІХ військкомів і зірвав процес мобілізації. Не нагадав він і як медійно розганялася історії, коли за порушення комендантської години та інші дрібні порушення вручалися повістки і цим привчили населення до того, що повістка - це покарання. Не сказав він і про те, як толерувалися владою перші випадки бусіфікації і це призвело до масштабування такої системи та дискредитації мобілізації. І чомусь він не згадав, що жоден друг, приятель, бізнес-партнер чи колега Зеленського не воюють і ТЦК їх не бачить, а от це точно не мотивує їнших, а навпаки просуває тезу, що "війна не для всіх". Я на 100% погоджуюся з Будановим, що вся провина за зірвану мобілізацію лежить на владі. На українській владі. Так, скільки вже років я кажу, що потрібна національна медійна мотиваційна кампанія, а влада це ігнорує. Бо це їй не треба, тому що мобілізація непоаулярна і б'є по рейтингу. Але кого цікавить рейтинг Зеленського, якщо це ігнорування веде країну до поразки. Тому Буданов правий, але де дії, які повинні виправити ситуацію? Хоча це точно не до Буданова.

Бачу, що багато хто радіє, що стосовно Тимура Міндіча, колишнього бізнес-партнера та друзяки президента, який є одним з головних фігурантів гучного викриття НАБУ про корупцію в енергетиці, Служба безпеки України розпочала досудове розслідування за підозрою у державній зраді по 111 статті. Даремно радієте. Це ж спроба врятувати Зеленського. Давайте по кроках. СБУ звернулася до НАБУ з запитом про долучення слідчих та оперативних підрозділів для розслідування можливих фактів пособництва державі-агресорці злочинною групою, до якої належав бізнесмен Міндіч. Красиво звучить? Дуже. А що це значить насправді? Що Банкова хоче, щоб підконтрольна СБУ отримала доступ до матеріалів слідства, побачила що є у НАБУ та САП і спробувала відмазати найвище політичне керівництво країни, яке забезпечувало Міндічу умови для його корупційної діяльності. Тут нічого нового. Чому нічого нового? Бо це вже все було. Нагадаю вам, що справу Олега Татарова розвалили ще до суду. І зробили це не НАБУ та САП, а силовики та судді, які рятували заступника голови ОП. Нагадаю, що Олега Татарова, який у 2017 році працював юристом компанії-забудовника «Укрбуд», і президента цієї компанії Максима Микитася, НАБУ та САП звинуватили в підкупі експерта Костянтина Дубоноса. Той сфальсифікував експертизу у справі про закупівлю квартир для Нацгвардії та зменшив можливий збиток держави з 81 мільйона гривень до семи. За це Дубонос, за версією слідства, отримав паркомісце в центрі Києва за 250 тисяч гривень. Так от, тоді скандальний Печерський суд зобовʼязав ОГП забрати справу Татарова у НАБУ і передати в ДБР, а звідти вже через Генпрокуратуру її віддали СБУ. Завдяки цьому перекидання і постійній зміні обвинувачення суд не зміг обрати навіть запобіжний захід Татарову. Це був лише початок, а у фіналі справу розвалили. Увесь цей час Вищий антикорупційний суд не міг розглянути апеляцію САП і повернути справу в НАБУ — матеріали забрало ДБР. ВАКС кілька разів просив генпрокурора Венедіктову та в. о. глави ДБР Олексія Сухачова передати матеріали, але безрезультатно. Бо бджоли проти меду не воюють. А далі класика - строки розслідування давно минули — будь-які докази, які слідчі отримають після цього, суд не приймає і так Татарова врятували. Так от те, що я бачу зараз - це знову спроба йти схожим шляхом, як з Татаровим, щоб зрозуміти як рятувати Алі-Бабу і шоумена та реалізувати це, як і з Татаровим. Тому не треба радіти, що СБУ зайнялася Міндічем. Зовсім не треба.

РФ завдала удару по портовій інфраструктурі Одеської області. Були нанесені удари по вантажівкам, які стояли і в яких були водії. Терористи можуть пишатися, вони підло вбили сімох та поранили ще п'ятнадцять людей. Рашисти не люди, а біосміття. Ми розуміємо це, але поки там не буде ППО, то терористи і далі будуть мати можливість скоювати свої злочини. А ще треба бити у відповідь. Було б чим. А так в нас є обіцянки про 3000 ракет до кінця 2025 року від президента і 7 Фламіндічів на добу від менеджменту Firepoint. Обіцянки є. Чим бити у відповідь немає. Мої співчуття всім, хто втратив близких та отримав поранення.

Допис у двох частинах. Частина друга. Перша у попередньому дописі. Більше того, ця реакція мене насторожила. У цю мить із води виринув Толік, чий крик і мат рознеслися над морем. Тут уже напружився я. Його обличчя швидко заливала кров. Двоє арабів стрибнули у воду й допомогли вибратися Толіку на камені. З криків і галасу я зрозумів, що мій приятель сиганув… на каміння, а треба було правіше або лівіше. У підсумку — розсічення на лобі, забиття, перелом променевої кістки передпліччя, зміщення ключиці й ще всяке по-дрібницях. Але живий. Поки чекали швидку, мені пояснили, що це взагалі-то диво. Просто пощастило. Араби дивилися на Толіка одночасно зі сміхом і захопленням. Толік одужав, відновився. Але більше ніколи не понтувався й не здійснював необдуманих вчинків. І це не лише про стрибки. Тієї «щеплення» від безрозсудності йому вистачило на все життя. — Знаєш, Славо, — казав він мені, коли ми з друзями прийшли його провідати, — я зрозумів, що приказка «сім разів відміряй, а один раз відріж» — це не понти, а реальний посібник до дій у житті. А ще згадав, що «не знаючи броду — не лізь у воду». А я, мудак, стрибнув, не знаючи, куди стрибаю. Це мені урок. Треба його вивчити й запам’ятати. Щоб гірше не було. А гірше ж могло бути, мля... Чому я згадав цю історію? Коли берешся за якусь справу, не маючи про неї жодного уявлення, не маючи досвіду й знань, можна й шию зламати. І коли ти зламаєш шию собі — це буде трагедія. Але це буде трагедія твоя й твоїх близьких. А якщо ти зламаєш шию цілій країні… Ідеться не про одну людину, а про всіх, хто зараз бездумно веде Україну, як «Титанік», на айсберг, керуючись лише власними відчуттями замість знань і вміння. Тому, перш ніж за щось братися, необхідно все тверезо зважити, проаналізувати й згадати ще одну приказку: «чи по Сеньці шапка?». Хоча може пощастити, як Толіку. Може. Але не факт або, як зараз модно казати - "це не точно". І навіть якщо вас підтримують ваші друзі й симпатики, як я підтримував Толіка, це ще не означає, що ви все робите правильно. Просто Толік міг лише собі лоба розбити, а на нашому пароплаві — ми всі. І ті, хто дивляться, і ті, хто аплодують, і ті, хто кинуться всіх витягувати, якщо ми не пройдемо повз черговий айсберг. І асбергів стає все більше, а маневріність нашого пароплава все менша. І це теж треба розуміти. Всім.

Допис у двох частинах. Частина перша. Друга частина у наступному дописі. Є на півночі Ізраїлю таке миле місто — Акко. Місто красиве й давнє. До речі, приблизно в березні 1799 року великий Наполеон із тринадцятитисячною армією розпочав облогу Акко, але, попри всі спроби, так і не взяв місто, а в травні того ж року відвів війська від міських мурів. Так от, коли я бував в Акко, то часто бачив, як зі стіни фортеці стрибали молоді араби. У море, а не туди, куди багато хто з вас подумав. Ці стрибуни виконували різні піруети та із бризками занурювалися у воду. Потім виринали, підтягувалися на каменях і бігли нагору стрибати знову. Висота там чимала, і треба мати сміливість, щоб сиганути вниз. Якось я приїхав до Акко, і зі мною був мій приятель Толік. Він до від’їзду з Радянського Союзу професійно займався стрибками у воду. Навіть посідав якісь високі місця на всесоюзних змаганнях. І коли ми під час екскурсії на катері пропливали повз цю ділянку зі стрибаючими у воду арабами, то Анатолій почав їх критикувати. І техніки в них немає, і бризки такі, що соромно, і у воду входять, як шматок лайна, і… Толік критикував, а я поцікавився, чи може він стрибнути справді краще за них. І тоді мій приятель сказав, що зараз я побачу, як треба стрибати. Після екскурсії він попросив відвести його до тієї ділянки стіни фортеці, з якої стрибала пацанва. Треба сказати, що ми тоді були приблизно такого ж віку, як і юні арабські екстремали: у голові гуляв вітер, а в душі вирувала юнацька максималістичність. На дворі був 1993 рік, а всередині нас бурлили гормони й емоції. Ми були юні, наївні, дурні й самовпевнені. А ще всі ми тоді почувалися майже всемогутніми й жили за цитатою Бабеля: «Якби до неба й до землі були прикріплені кільця, ви схопилися б за ці кільця й притягли б небо до землі», навіть не підозрюючи про існування самої цитати. Загалом, коли ми прийшли на місце, я очікував на ефектний стрибок, а Толік жадав чергового підтвердження своєї крутості. Мій друг зняв футболку й кросівки, неспішно розім’явся, під насмішкуватими поглядами завсідників цього місця підійшов до краю стіни і… стрибнув. Так, це було справді красиво. Араби просто стрибали й пірнали, а він своїм майстерством справив фурор. Він підстрибнув угору, зібрався, кілька разів провернув піруети й увійшов у воду. Я з усмішкою подивився на арабів, які спостерігали за цим стрибком. На їхніх обличчях читалися не захват і подив, а справжній жах, і їхні погляди були прикуті до води. Чесно кажучи, я не очікував такої реакції.

Час гарних новин!

Путін знову висунув ультиматум Україні — повний вихід ЗСУ з чотирьох областей. Але для кого насправді звучать ці заяви? Борислав Береза пояснює, чому Кремль тестує власне суспільство, як у Росії зростають протестні настрої, падає мобілізація і чому війна для Путіна — інструмент утримання влади. Також у розмові — реальні умови, за яких Москва може піти на переговори, роль санкцій, позиція Заходу та інформаційна війна, яку Україна поки програє. Чи готовий Путін завершити війну і що має зробити Україна, щоб його змусити? Про це я, Борислав Береза, розповів в інтерв’ю “5 каналу”. https://youtu.be/MMN1LeBoHQA

1396 доба активної фази 11-річної війни. До Нового року залишилося 11 днів. Але краще б я знав скільки залишилося до кінця війни. Всі тут?

Друзі, і знову я звертаюся до вас по допомогу. Не для себе, а для морпіхів, які сьогодні б'ються на Донеччині. Далі слово нашим захисникам Ми — бійці 37-ї окремої бригади морської піхоти, 1-й БМП, взвод ВБПАК. Щодня виконуємо бойові задачі та працюємо для того, щоб наші хлопці поверталися живими. Для стабільної роботи взводу нам необхідне критичне обладнання: Антени, Старлінки та Генератори, які, нажаль, стали дорогим, але розхідним матеріалом. Також потрібні EcoFlow, які допомагають у роботі наших позицій. Кожна гривня — це вклад у нашу ефективність і життя наших бійців. Долучайтеся до збору, бо кожна гривня перетворюється на мертвого окупанта! • Антени Avenger — 2 шт × 72 000 = 144 000 грн • Антени Warmax — 2 шт × 60 000 = 120 000 грн • Starlink Gen 3 — 3 шт × 17 000 = 51 000 грн • Starlink Mini — 3 шт × 17 500 = 52 500 грн • Зарядки для “Вампіра” — 3 шт × 15 000 = 45 000 грн • EcoFlow — 3 шт × 32 000 = 96 000 грн • Генератори 2.5–3 кВт — 4 шт × 18 000 = 72 000 грн • Мачта 15 м алюмінієва — 4 шт × 16 000 = 64 000 грн Разом: 644 000 грн Тож, якщо у вас є можливість та бажання задонатити на цей збір, то приєднуйтесь. Так разом і переможемо. Обладнання 37 ОБРМП 🎯Ціль: 644 000. Зібрали 576 000. Залишилося зібрати 68 000. 🔗Посилання на банку https://send.monobank.ua/jar/4kSN15GGgH 💳Номер картки банки 4441 1111 2015 7106

Як дізнатися, що російське МЗС бреше? Як тільки їх прес-алкаше Захарова відкриває рот, то значить брешуть. Відео в доказ.

Сподіваюсь, війна в Україні може бути врегульована до кінця цього року, — Рубіо. Прогрес є і залишається вирішити найскладніші питання, — заявив він. Найскладніші питання? Це він так коректно та дипломатично назвав капітуляцію і вивід військ з Донбасу? Ню-ню... Оптиміст.