Борис Філатов

Це буде довгий та важкий пост. Багатьом він напевне не сподобається. А подекуди, можливо, викличе резонанс чи жваву дискусію. Та втім я маю намір говорити з вами цілком відверто. #Хоча, як вчить Святе Письмо, чим більше знань, тим дужчий смуток. Не поринатиму в зайві деталі ракетних обстрілів нашої енергосистеми. Натомість просто ще раз повторю все те, що вже декілтка разів казав перед попередніми опалювальними сезонами. … Тож перше. На жаль, багато людей досі не мають чіткого розуміння як саме працює енергосистема. Декому здається, що вода в крані зникнути не може, бо ж її достобіса тече у річці Дніпро! Та я не втомлююсь нагадувати, що подача води в будинки можлива ВИКЛЮЧНО за наявності електроенергії. Бо живлення, серед іншого, потрібне підвищувальним насосним станціям, які її «качають» до квартир, та решті іншого обладнання. Тож знеструмлення дорівнює відключенню води. А от коли вже немає води, тоді немає й тепла. Бо саме вода є ТЕПЛОНОСІЄМ. І, коли відсутня електрика, яка «штовхає» воду в батареї, системи опалення теж не працюють! За схожим принципом система повʼязана також із газом. Тож, якщо понівечена газова інфраструктура – надто компресорні станції – усе решта так само не може працювати. Тут настає час для елементарного висновку: система є взаємоповʼязаною Її не можна розглядати окремими блоками. Це – найпростіша фізика, яка повинна бути зрозуміла навіть дітям. #Але не ідіотам, які на четвертий рік війни сподіваються, що десь там «само все вирішиться». … Друге. Не варто покладати надвеликі надії на наявність генераторів або втомлювати себе написанням істеричних дописів типу «а куди ж, влада, поділа всі генератори, куплені за наші гроші або ж надіслані вам партнерами?». Щоб не перевантажувати цей текст технічними деталями, скажу коротко: навіть найпотужніші генератори не здатні повністю втримати систему. Особливо якщо йдеться про так звану «високу сторону» Тож генератори можуть лише дати підтримку на ДЕКіЛЬКА ГОДИН. А крім цього, пристрої такої потужності потребують десятки тонн палива. І його також треба десь знайти, за щось купити і якось зберігати. Тому ( бозна вкотре ) повторю: пересидіти всю зиму тільки на генераторах НЕМОЖЛИВО. … Третє. Зараз я споглядаю за тим, як у публічному просторі між різними поважними відомствами, а подекуди навіть на Сили оборони (!), перекладають відповідальність за наслідки російських обстрілів або за те, що певні обʼєкти енергоінфраструктури України не були достатньо захищені. Я не коментуватиму конкретних випадків. Натомість тут важливо розуміти, що коли в одне й те ж саме місце фактично одночасно влучають три балістичні ракети, то навіть бетонного саркофагу, як на ЧАЄС, буде замало. Потрібно всім було менше піаритись, та розказувати, що «все захищено». Особливо габіонами, які працюють тільки від уламків. Також від реактивних дронів не допоможуть сітки. Бо це не FPV! Але «розумнички» продовжують в соцмережах роздавати беззмістовні поради. … … … Підбиваючи загальний підсумок. Я хочу публічно звернутися не лише до мешканців Дніпра чи своїх читачів, а й до всіх, хто так само звик керуватися здоровим глуздом, до всіх, без виключення. Від міських голів до поважних урядовців з Кабміну. Зараз конче потрібно позбутися хейту та хайпу у «розборках» із взаємними звинуваченнями. Годі постійно перекидати відповідальність та шукати винних! БО ВИННА У ВСЬОМУ ЛИШЕ РОСІЯ!!!## Безумовно, у кожного з влади можуть бути недопрацювання. Але надмірне нагнітання є контрпродуктивним та зрештою призведе лише до деморалізації людей.# … І найголовніше. Я звертаюся до колег – керівників територіальних громад. Незалежно від розміру громади чи її розташування, усім і всюди загрожують по суті однакові проблеми. Тож не варто піддаватися власним амбіціям та шукати визнання у земляків раннім стартом опалювального сезону.

Попри виклики повномасштабної війни Дніпро продовжує допомагати містянам із благоустроєм дворів їхніх будинків. Я не хочу говорити суто про асфальт. Хоча у випадку із цим великим двором у районі проспекту Івана Мазепи, дороги й тротуари було комплексно зроблено вперше за майже 70 років. Набагато важливіше, що усе це також гуртує людей. Бо сьогодні понад пів сотні тутешніх мешканців вийшли та толоку, аби разом із комунальниками висадити біля своїх підʼїздів дерева, кущі та квіти.  Хоча акцію #Дніпро_квітучий ми започаткували досить давно, утім і зараз у нас є близько сотні заявок від містян. Думаю, що всі їх ми виконаємо, тож десь 5 тисяч дерев та кущів у Дніпрі буде висаджено руками містян і разом із комунальними службами.

Після чергового нічного обстрілу у Дніпрі, на щастя, минулося без серйозних збитків для комунального господарства Утім запроваджені внаслідок російської атаки аварійні знеструмлення нині впливають, зокрема, на роботу електротранспорту міста. Бо незалежно від маршруту, трамваї та тролейбуси зупиняються там, де відсутнє живлення мереж. Тож, шановні дніпряни, будь ласка, зважайте на це під час планування поїздок — надто у годину пік. Крім того, через відключення електроенергії у деяких районах Дніпра спостерігаються перебої з водопостачанням. Комунальники вже працюють для вирішення цього питання. Водночас протягом років війни та пережитого досвіду блекаутів, Дніпро підготовлений до будь-яких сценаріїв. Тож у різних районах міста є майже 130 колонок із технічною водою.

На злобу дня. Декілька думок про 14031 і не лише. … Після того, як Верховна Рада ухвалила постанову про безперервність роботи місцевих рад та міських голів в умовах війни, варто було б, мабуть, висловити вдячність парламенту. Утім я все ж утримаюсь від подяк. Адже було б вкрай дивно, якщо ВР, продовживши повноваження себе, «красивої», не зробила б це і для місцевого самоврядування… Зрештою, головне, що рішення є цілком логічним. А ще таким, що збереже інституційну спроможність держави. … Натомість я хочу сказати декілька слів різного штибу злостивцям. Усім, хто ще напередодні з кожної праски волав, що мерів незабаром попхнуть, а замість них введуть по всій країні військові адміністрації. На щастя, здоровий глузд переважив. Тому окреме вітання деяким місцевим довбням. Усім цім нібито «авторитетам», «впливовим бізнесменам», «володарям думок» та іншим «полупокерам». Я вам нагадаю, ідіотам, що попри всі ваші ілюзії та вологі фантазії про те, що «наприкінці жовтня позбавимось Філатова», вам, бідолашним, терпіти мене доведеться щонайменше до завершення війни. А потім ще, ще і ще. Тому готуйтеся. Але то так, ліричний відступ. … Насправді ж ухвалення цієї постанови політично є цілком справедливим та виправданим. І тут слід розуміти, що йдеться про безперервність не лише повноважень, а й несення того величезного тягаря, що вони накладають. І я б хотів на власні очі побачити бодай одного розумника з фейсбуку чи з елітарного бізнес-клубу, котрий готовий взяти на себе відповідальність за мільйонне місто. Не кажучи вже про цілу державу. Бо ті, хто можуть керувати Всесвітом з телефона, писати якусь ху@ту про «фуфломінго Міндіча» або розмірковувати про EBITDA України за келихом віскі, якось дивно зникають, коли потрібно трошки напружитися для держави. Це по-перше. … По-друге. Я завжди вкрай уважно спостерігаю за публічною зміною риторики Уряду. Хоч старого, хоч нового. Якщо ви, як і я, відслідковуєте контент, що транслюють телебачення та соцмережі, то теж бачите зміщення цих акцентів. І зараз рефреном пішла теза про роль та значущість прифронтових громад. Бо в умовах повномасштабної війни, аби люди масово не виїздили з прифронтових міст, їм потрібна належна увага. Тож я можу лише привітати зусилля Юлії Свириденко та віцепремʼєра Олексія Кулеби в цьому питанні. І справа не в тому, що містам та селищам у західних областях не потрібна підтримка. А в тому, що зараз її більше не вистачає саме громадам на сході. Так, росіяни гатять по всій Україні. І це, звісно, не те, що слід порівнювати, але Харків, Миколаїв чи Дніпро переживають удари в інших масштабах. Я вже не кажу про громади, що знаходяться поруч з ЛБЗ. При всій повазі до колег із місцевого самоврядування, але, якщо не підставити плече саме прифронтовим територіям, держава зібгається наче шагренева шкіра. Бо обороноздатність це також про зважені державницькі рішення. І про здатність нести той тягар, який вони накладають. Тому респект Уряду за його ініціативи. Абсолютно відверто кажу. … Ну і ВР також молодці. Особливо коли їм дають копняка 🙂

Шановні наші освітяни! Натхненні вихователі дитсадків, терплячі вчителі у школах й ліцеях, невтомні викладачі училищ та коледжів. Усі, хто так само зміцнює освітній простір Дніпра та піклується про найдорожче — дітей та молодь міста. Сьогодні ваше свято. І це ще одна нагода сказати вам найщиріші слова подяки. За силу й витримку, які ви демонструєте кожен день цієї війни. І не лише. За всі напуття, які багато хто несе крізь все життя. За те, що у свою святу працю ви вкладаєте частку своєї душі. Дніпро пишається вами і повсякчас готовий підтримати. Надбавками, здоровим діалогом та втіленням ваших освітніх ініціатив. Я теж завжди до ваших послуг. Дякую, і головне — бережіть себе.

У цей день завжди згадуєш, як усе починалося. Хоча цих історій стільки, що стало б на ще одне життя. Утім ми завжди памʼятатимемо, як із початком великої війни у довжелезні черги шикувалися люди, обʼєднані прагненням боронити своє місто та захищати Україну. Учителі та банкіри, шеф-кухарі та слюсарі, вантажники та музиканти, історики та журналісти. Близькі та друзі, знайомі та сусіди, молоді й ті, що вже бачили віку. Наші. Рідні. Дніпряни і не лише. Коли випадає змога прийти до вас та побачити знайомі обличчя — це щоразу велика втіха. Увесь Дніпро завжди поруч із вами.

Від початку повномасштабної війни Жиліна, що у Словаччині, прийняла до себе на оздоровлення чималу кількість дітей Дніпра. Тож, завершивши візит до Чехії, я не міг не завітати сюди, аби подякувати друзям за цю щиру підтримку. Жиліна довгі роки є містом-партнером Дніпра, і з її мером Петером Фіабане ми теж давно товаришуємо. Він навіть приїздив до нас на День міста у 2021-му. Нині ж гірко зітхає: «Хто б міг уявити, що побачитися знов нам доведеться за таких обставин?» Тож ми домовилися, що допомога дітям Дніпра буде тривати та надалі ставатиме більшою. Водночас Жиліна посприяє нашому місту щодо транспортної галузі та в культурному обміні. Як старі друзі, ми можемо говорити відверто й без прикрас. Безумовно, ресурси 80-тисячної Жиліни не можна порівнювати з тими, що є у таких мегаполісів як Гельсінкі, Осака чи Кельн.  Проте не буває друзів великих або маленьких. Багатих чи бідних. Друзі або справжні, або ні. Жиліна дійсно наш добрий друг. І Дніпро обовʼязково віддячить їй за всі добрі справи.

Варто було поїхати у кількаденне відрядження, аж тут знову обстріли, руйнування та чергові російські вкиди. Серце рветься аж до сумних жартів, мовляв, от якби ти не попхався кудись, то може й біди б не було:( … Хоча з іншого боку атаки на Дніпро трапляються так часто, що то все лише прикрий збіг. Як би це не звучало, але обстріли стали таким собі атрибутом нашої буденності. Ніхто б і уявити не міг, що до такого можна звикнути. А ми от якось звикли. … Утім коли все ж опиняєшся у тихій та затишній Чехії, відчуваєш, що попри навколишній спокій, тебе все одно оточують близькі по духу люди. Із такою знайомою твердістю, завзяттям та життєствердним цинізмом. Сталеві чехи. Надто західні словʼяни та вкрай східні європейці. Нація, чию історію творили постаті виключної невідступності та готовності до самопожертви. Гус, безкомпромісний противник надмірностей Католицької церкви та реформатор, що вплинув на весь християнський світ. Жижка, який, втративши обидва ока, продовжував вести військо на полі бою. Кубіш, який свідомо йшов на смерть у Антропоїді, та все ж відправив на той світ одного з гітлерівських улюбленців і гідно прийняв свій останній бій. … Справа в тому, що чехи, яких деякі дослідження визнають найвеселішою країною в світі, колись обернули своє закляте почуття гумору та самоіронію на інструмент виживання. «Ми вміємо сміятися. Нацисти, коли окупували Чехію, так і не збагнули, чому ми сміємося над ними і так відкрито зневажаємо. У цьому ми схожі на вас, українців» Із місцевими мешканцями ми стоїмо в центрі Острави, роздивляючись вежу міської ратуші, що сяє синьо-жовтими кольорами. «Ну як, вам подобається? Це задля вас, задля Дніпра, задля України» Люди в Чехії засвоїли уроки своєї історії, а їхні напуття російським «иванам» зринули і в нашій українській боротьбі. «У нас попереду вибори, проте ми, чехи, завжди памʼятатимемо 68-й рік. Ні, на відміну від сусідів, котрі забули 56-й, ми не пробачаємо» … Нація, що вміє сміятися та вміє воювати. Яка подарувала світу Ярослава Гашека і Карела Чапека. Маленька, але шляхетна нація, котра не схиляла голови навіть у найтяжчі часи. І яка так само добре знає, чого варті честь, свобода та справедливість. Це нас обʼєднує і живить нашу дружбу – де спільне й відмінне приймають з повагою. А за всю підтримку друзів-чехів Дніпро віддячить добром у відповідь.

Протягом ночі й ранку комунальники продовжували ліквідовувати наслідки вчорашнього удару рф. Із вулиць було вивезено понад 130 тонн сміття — бетону, гілля, скла та уламків. По місту вибито загалом більше 650 вікон. Музей та міські заклади освіти оговтуються після атаки. Будівлі приводять до ладу. Також відновили роботу медцентр та стоматологія. У лікарнях наші медики продовжують опікуватися пораненими дніпрянами. Працюємо.

Сьогодні, як і щодня, ми дякуємо нашим захисникам та захисницям. Кожному та кожній, хто боронить державу з 2014 року, і хто став до лав Збройних Сил із початком повномасштабної війни. Усім, хто знав, що присвятить себе військовій справі, і хто зробив цей вибір, залишивши позаду колишнє життя. Тим, хто бачив смерть і знає біль втрати. Тим, хто віддав у боротьбі зі злом найдорожче, але чия звитяга продовжує жити в серцях їхніх побратимів та посестер. І авжеж — у нашій пам’яті. Усім, хто просто зараз йде у черговий запеклий бій. Усім, хто як один стоїть за Україну та її міста.

Станом на 18:30 Маємо близько 20 пошкоджених житлових будинків. Кількість розбитих вікон вимірюватиметься сотнями. Крім медцентру та стоматології, через удар рф збитків зазнали також музей, один з ліцеїв міста та корпуси вишу. У лікарнях наші медики опікуються постраждалими. Там, де вже дозволили надзвичайники, до розчищення вулиць стали комунальні служби. Роботи в них багато. На місці також представники райадміністрації, благодійники. Тримаємо звʼязок з обласною військовою адміністрацією. Дякую всім, хто працює на місці та залишається поряд із людьми.

Внаслідок удару зачепило також будівлю медцентру та дитячої стоматології. Решту збитків ще рахуватимемо. Місто в повній координації з військовою адміністрацією та рятувальниками — допомагає їм зокрема спецтехнікою. Лікарні Дніпра також приймають постраждалих.

Наша дружба з Чехією під час великої війни стає лише міцнішою. У нас є співпраця в рамках патронату, який Республіка взяла над містом та областю. Із перших місяців повномасштабного вторгнення Дніпро відвідують численні делегації дипломатів, бізнесменів та урядовців. Та й зрештою, єдиний західний президент, що особисто побував у Дніпрі, це – Петр Павел. А ще, понад рік тому ми затоваришували із Остравою – чеським містом, що має багато спільного з Дніпром. Третє за розміром у своїй країні, воно здобуло славу «сталевого серця республіки». Адже тут розташовано чимало промислових підприємств. Тож під час зустрічі з мером Острави Яном Догналом та рештою керівництва тамтешнього муніципалітету нам було про що поговорити. Зокрема щодо двох основних питань. Перше – це адаптація позитивного досвіду Острави у трансформації індустріального міста. Так, аби спорожнілі промзони перетворювалися на місця, що належать громаді – із музеями, концертними майданчиками, творчими майстернями та купою інших локацій. ( кому цікаво, почитайте про Dolni Vitkovice ) А по-друге, ми досягли принципової домовленості щодо організації оздоровлення та відпочинку школярів Дніпра в Остраві. Раніше ми вже влаштовували такі програми із нашими містами-друзями у Фінляндії, Німеччині та Словаччині. Але те, що пропонує Острава, дозволить охопити суттєво більше категорій дітей. Працюємо. Про інші новини з відрядження ще повідомлю.

Історія потужних машинобудівних підприємств, що стали гордістю промислового Дніпра, написана поколіннями наших людей. Трудовими династіями інженерів, конструкторів, кваліфікованих майстрів та робітників. Нині ті, хто продовжує та розвиває цю складну, але шляхетну справу, виконують свою роботу всупереч усім складнощам та викликам війни. Залишаючись в цехах чи ставши до лав оборонців — працюють заради майбутнього Дніпра та всієї України. Місто пишається кожною та кожним із вас, шановні машинобудівники. Зі святом!

На смерть Кеосаяна. … Я знаю, что вы меня читаете, поэтому напишу вам по-русски. … Был такой английский писатель Хилер Беллок. Именно он написал бессмертную фразу, которую часто приписывают Ридьярду Киплингу: «На ваш каждый вопрос у нас есть свой ответ: «У нас есть пулемёт, а у вас - его нет» Да, да, на самом деле автор добрых детских сказок про Маугли был настоящим и рьяным сторонником колониализма и, в том числе, ему приписывали такие людоедские фразы, которые написали другие современники. … Так вот, у Хилера Беллока есть другая бессмертная фраза. Вернее, стихотворение, написанное, если не ошибаюсь, в 20-е годы прошлого столетия. «На смерть политика»: «Here richly, with ridiculous display, The Politician's corpse was laid away. While all of his acquaintance sneered and slanged І wept: for I had longed to see him hanged» … Что в переводе: «Его хоронили, народ хохотал, Иные ругались бешено. И только я плакал. Я так мечтал: увидеть его повешенным». … Когда сдох Кеосаян, то многие украинцы хохотали, многие ругались. Но наша мечта увидеть каждого военного преступника и пропагандиста повешенным. После трибунала. … Sero molunt deorum molae. «Жернова Господни мелют медленно, но неумолимо» (с)

Зустрілися на відверту розмову з нашими освітянами. Такий осінній форум — це змога наживо обговорити усі новітні проєкти, які наші педагоги втілюють для школярів, малечі у дитсадках, учнів профтеху та вихованців музичних та спортивних шкіл. Ми завжди казали, що політикою міськради Дніпра є створення єдиного освітнього простору. І неможливо, аби гілки цього простору існували окремо одна від одної. Тому такі зустрічі потрібні для обміну думок, передачі досвіду та можливості створювати певні колаборації. А ще це — просте людське спілкування, де освітянська спільнота ставить свої запитання та отримує відповіді. Дякую за відкриту дискусію. Був щиро радий усіх бачити. І з прийдешнім Днем працівників освіти.

Стисло, але від душі. … Пам’ятаєте червневий жахливий обстріл? Уряд України на чолі з Юлією Свириденко та Олексієм Кулебою прийняли рішення відшкодувати Дніпру збитки. Дякую, друзі. … Один без одного ми ніколи не впораємося.

Ще майже 90 млн грн на підтримку військових та зміцнення обороноздатності області виділив Дніпро під час 70-ї сесії міськради. Працюємо.