Борис Філатов

Коли кажуть, що в нас немає козирів, то це - правда. Просто ті, кого ми вважали козирями, чи, навіть, тузами або джокерами, виявилися шістками. Шістками авторитарних режимів. І це був їх, а не наш вибір.

Велика делегація чеських урядовців, дипломатів та кількох десятків підприємців знову з візитом у Дніпрі. Озираючись на історію нашої співпраці, ми розуміємо, який шлях пройшли пліч-о-пліч за роки великої війни. Як Дніпро уклав партнерство з чеською Остравою. Як наші герої-лікарі, які нещодавно повернулися з великої конференції у Празі, тепер пропрацьовують спільні плани реконструкції міських лікарень. І це лише декілька кейсів. Насправді ж ми завжди памʼятаємо не лише спільні проєкти та допомогу, а й щирість, що лежить в основі нашої дружби. Від історичного візиту президента Чехії до Дніпра, який став потужним символом насамперед моральної підтримки. І до усіх добрих справ, здійснених завдяки чеському народу. Тому Дніпро завжди буде вдячний всім, хто віддав частину своєї душі Україні. Як добрий друг нашого Дніпра Томаш Копечний та кожен і кожна, хто залишається з нами навіть у найскладніші часи.

Було/стало … Хтось може сказати, мовляв, це не на часі. Чи взагалі – недоречно. Та я хочу нагадати всім, хто захоплює землю територіальної громади, будує без документів та вважає себе «хозяівамі жизні». Рано чи пізно я знайду й дожену кожного з вас. Аби завдати непоправних матеріальних збитків. … Понад 10 років мешканці вулиці Лабораторної чекали, поки ми приберемо від них незаконно зведену багатоповерхівку. Майже 10 років так звані забудовники, хоча радше сказати аферисти-бізнесюки, судилися з нами. Корумповували суддів та правоохоронців. Намагалися видати зведене ними одоробло за «речовий доказ» у кримінальних справах Ховалися наче пацюки. Махлювали та зловтішатися. Але, як бачимо, марно. … Я залишу ці світлини тут. Аби кожен, хто думає, що він безкарно збиткуватиметься з територіальної громади, зрештою остаточно зарубав собі на носі: у мене невичерпна пам’ять та досить довгі руки.

День вишиванки — це про розмаїття, що єднає українців. Про автентичні орнаменти, складні техніки та приховані символи. Про те, як упродовж століть вишиту сорочку шанували й берегли — надто від того, аби вона перетворилася на щось штучне й беззмістовне. Тому й зараз вишиванка є живою частиною нашого сучасного побуту. Вона знана у світі. Від неї черпають натхнення імениті дизайнери. Із честю її вдягають на найвизначніші події. Придбана за покликом душі, оздоблена самостійно чи прийнята у спадок — вона завжди особлива. Різна, але однаково люба серцю.

Коли ми вітали наших комунальників із професійним святом, я казав, що, як закінчиться той опалювальний сезон, буквально наступного дня вони почнуть працювати на підготовку до сезону 2025-2026 року. Нині я пересвідчився в цьому особисто. Те, як працюють хлопці та дівчата, варте великої поваги. Так само, як і все, що було зроблено нашими тепловиками та комунальниками, щоб минулу зиму ми пройшли попри всі апокаліптичні прогнози та ворожі удари. Цьогоріч у нас великі плани. Відремонтуємо близько 30 котлів, встановимо ще пів сотні ощадних насосів та замінимо понад два десятки кілометрів тепломереж. Тож не втрачаємо жодного дня. Бо для міста це вкрай важливо.

Це одне з найепічніших фото за всі роки мого керівництва Дніпром. Минуло пʼять років. Але нічого не змінилось. «Обʼєднувати, а не розʼєднувати людей - це те, що повинен робити лідер» … «Что может один? ... Ты - точка. С высоты птичьего полёта тебя даже не видно. Ты выиграл выборы в Городе расколотом пополам. Где даже депутаты поделились 32 на 32. Одни тебя любят, другие - ненавидят. ... Каждый год на 9-мая твоё сердце рвётся на куски. Драки, демонстрации, провокации. ... И каждый год, ты просто говоришь с людьми. Каждый год. Каждый Божий день. За все время твоей каденции - ни одной баррикады, ни одного захвата храма, ни одного межнационального конфликта, ни одного избиения активиста ( которых, кстати, я искренне презираю ). И сегодня, в отличие от других городов Украины, мы прошли этот сложный праздник без провокаций, нарушений карантина, георгиевских лент и выяснения отношений. ... Что может один? Он может просто объединять людей. Это же так просто. ... Ты - точка. В миллионном городе тебя даже не видно. Но делай то, что подсказывает сердце» (с) … Я - точка. Точка, що обʼєднує людей.

Відзначаючи День памʼяті та перемоги над нацизмом у Другій світовій разом з усім цивілізованим світом, ми прагнемо, аби його зусилля зупинити кровожерливе російське зло були такими ж стійкими, як зусилля, що докладає піхота, артилерія, прикордонники, оператори дронів та всі наші війська Сил оборони, що зараз обороняють Україну. Як бʼються вони на полі бою. І як кожен і кожна з нас у тилу допомагають їм і собі — тримаючи оборону також проти отруйних сенсів, брехні та маніпуляцій війни інформаційної. Насправді серед усіх роздумів і порівнянь зараз хочеться чути лише тишу. У памʼять про тих, хто зіткнувся з нелюдським жахом війни багато десятиліть тому. Про всіх, чиє життя він обірвав знову, вже у новому столітті. Шануємо. Пам’ятаємо. Продовжуємо стояти проти зла.

Українські піхотинці несуть на собі величезний тягар цієї війни. На полі бою їхня робота найтяжча та найнебезпечніша. Тож і виконувати її за будь-яких умов можуть найбільш мужні та витривалі, рішучі та винахідливі. … У своїх бліндажах вони зберігають дитячі малюнки та прихищають тварин. Бо їхня сила ще й у їхній людяності. … Сила, що у пеклі постійних обстрілів та ворожих підступів дозволяє їм щоразу зазирати в очі смерті та не відводити погляду. Бо, як вони самі кажуть, боронити українську державу можна лише там, де стоїть чобіт піхотинця. … Дніпро вдячний всім героям-оборонцям, а тому і далі системно підтримуватиме Збройні Сили. І завжди шануватиме пам’ять тих, хто віддав життя за свободу України.

Іноді ми вважаємо, що «большиє начальнікі» живуть десь за обрієм, какають трояндами та щовечора їдять омарів. … Ні, ні, щастя не в тому. А в тому, коли ти з друзями та собакою можеш завалитися на березі річки та просто дихати Сонцем. Із собакою все добре. А чоловʼяга позаду, то не людина й не собака. То - свиня::)) Але раз на тиждень йому можна. Усім можна. Головне - залишатися людьми. … Усім тихої ночі та продуктивного робочого тижня.

У священний всіх мусульман день – у пʼятницю – мав честь зустрітися з муфтієм Духовного управління мусульман України «Умма» Муратом Сулеймановим, а також керівниками мусульманської і арабської громад Дніпра та представниками кримськотатарського народу. Дуже тепла й щира розмова. Говорили про невідʼємну участь мусульман у суспільно-політичному житті Дніпра та всієї країни, про допомогу Силам оборони та міжконфесійне взаєморозуміння, яке завжди було притаманне нашому Місту. Це вкотре доводить, що мусульманська громада повністю інтегрована в суспільство та має свою унікальну роль. Аби так само робити все можливе і неможливе для того, щоб Україна – перемогла. І ще шановний пан Мурат поінформував стосовно дипломатичних зусиль, яких мусульмани України докладають до посилення підтримки нашої держави у мусульманському світі. Завжди радий зустрічі з добрими друзями, чия підтримка Дніпру втілюється в реальних справах.

Щодня вони знищують живу силу та техніку росіян. Відбивають штурми, вишукують ворожі групи та вправно керують дронами. Пильнують в небі, на землі та воді. Винахідливі та сміливі воїни-прикордонники є невід’ємною складовою Сил оборони. Відео їхніх блискучих операцій ми чи не щодня бачимо у стрічках новин. Бо в усіх областях та на різних напрямках, де сунуть окупанти, прикордонники та прикордонниці міцно тримають оборону. Дякуємо кожному та кожній, хто хоробро несе службу. Бережемо памʼять про полеглих захисників. Продовжуємо допомагати усім оборонцям, завдяки яким можемо жити та працювати у своїх містах.

Після чергової масованої атаки нині маємо щонайменше пʼять понівечених приватних будинків. Протягом ночі далі обстежуватимемо прилеглу до місць ударів забудову. Комунальні служби вже стали до роботи. Також ми постійно на зв’язку з рятувальниками та поліцією. Наразі відомо, що внаслідок обстрілу було травмовано одну людину. Сподіваємося, ця кількість не зростатиме. На жаль, є й один загиблий. Співчуття рідним.

Дніпро безумовно є багатим містом. Та попри це його бюджет все одно не можна порівняти із бюджетом столиці. Так само як і з кількістю ворожих обстрілів, які чи не щоночі переживає Дніпро. … Тож, коли у стрічці натрапляєш на новину про те, що в Києві зараз тимчасову оренду житла компенсують 34 (!) постраждалим від ракетних ударів, виникають змішані почуття. Хоча б тому, що Дніпро таким чином допоміг щонайменше 500 (!!) людям, витративши лише на ту-таки оренду майже 18 мільйонів гривень. І цю програму запровадили майже два роки тому!!! Крім того, Дніпро кожного разу вставляє вікна, відбудовує покрівлі та робить інші ремонти, тож суми на відновлення житлових будинків та інфраструктури це взагалі – СОТНІ мільйонів гривень. Але хто про те знає? Про це не пишуть центральні ЗМІ та не розповідає «Телемарафон»… … Я не прагну когось образити чи перетворити цю історію на змагання. Зрештою у мене є корпоративна етика до місцевого самоврядування та стійкий пієтет до ЗМІ. … Тому ця інформація суто для мешканців Дніпра. Може щоб стало хоч трохи тихіше з постійними прокльонами мерії та депутатського корпусу? Га? Бо за програмами допомоги постраждалим від російських ударів – із різними виплатами – Дніпро дійсно є ПЕРШИМ в країні. Ті, хто в цьому сумнівається, можуть зателефонувати друзям та родичам в Одесі, Харкові чи, скажімо, Миколаєві :(( … Але я вкотре хочу наголосити, що все це не моя заслуга. Бо то ваші, шановні дніпряни, гроші. Це ви допомагаєте одне одному у біді. Моє ж із депутатами завдання лише ПРАВИЛЬНО розподіляти міські ресурси. Аби люди мали підтримку, поки чекають на компенсацію за державним «єВідновленням». І байдуже, чи напишуть про це у ЗМІ, і чи скажуть бодай слово у «Телемарафоні»…

Феномен «весільних фотографів», полягає не лише в їхній міднолобості, а й в постійному бажанні брехати. На це не впливають ані соціальний статус, ані обіймана посада. Мабуть це просто карма. Печать Бога, якщо хочете. Тому ситуація, що склалася довкола Палацу студентів, викликає в мене бентежне відчуття дежавю. Ніби ми поринаємо в чергову серію сумних пригод, як то було з одним санлікарем. Тим самим, котрий за своє професійне життя не зробив жодної операції, проте насолоджується власним піаром – із мерзенною посмішкою позуючи на тлі важкопоранених військових. Нагадаю, що лише декілька місяців тому пан «Бейдж на пів халата», котрий за сумісництвом є місцевим депутатом (!), волав у сесійній залі, нібито мерія хоче забрати у «його» лікарні землю. Проте відповідних документів до міськради так і не подав. … Але я не про це. Справа в тому, що зараз ситуація з реконструкцією Палацу студентів по суті є калькою попередньої історії. Міськраду знову хочуть звинуватити у нібито спробі рейдерського захоплення будівлі і ще бозна яких прагненнях. Тому я поясню по пунктам. Насамперед для натхненників цього процесу. … Перше. Палац студентів – це власність не ваша, не наша і вже точно не моя. Вона – народна. Ще у 90-ті роки профспілки її передали ДНУ, після чого в неї й почався поступовий занепад. … Друге. Коли ви своїми чорними ротами брешете, мовляв, «Філатов хоче забрати в нас Палац», то ви не плутайте Філатова і територіальну громаду. Чи варто нагадувати, що в мене немає особистого «водоканалу», «електротранспорту» чи «палаців дітей та юнацтва»? Усе це належить Місту та його мешканцям. … І третє. Далі текст буде офіційною мовою. Фактично це фабула відкритого листа міністрові освіти і науки ( фото 1 ). Аби все місто бачило, скільки в цій історії облуди та викрутасів. … Отож: Як відомо, після чергового обстрілу росіян 26 березня, внаслідок якого будівля Палацу студентів отримала суттєві пошкодження, міський голова Дніпра Борис Філатов разом із головою адміністрації Соборного району Володимиром Федоренком та начальницею управління з питань охорони культурної спадщини міськради Надією Лиштвою мали зустріч із керівництвом Палацу. Під час розмови було зазначено, що місто готове надати субвенцію для відновлення Палацу – незважаючи на те, що він не перебуває у власності громади. ( фото 2 і 3 – акт візуального обстеження та лист про надання цього акта ) За декілька днів після цього радник міського голови та голова Координаційної ради з питань вищої освіти Олег Тупиця також зустрічався із ректором Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара Сергієм Оковитим, і так само обговорював із ним можливість виділення містом субвенції для початку відбудови Палацу. Попри те, що керівництво університету не надало чіткої відповіді, згодом міськрада додатково спрямувала йому офіційного листа з пропозицією надання субвенції ( фото 4 ). Під час 65-ї сесії міськради депутати підтримали ініціативу про передачу Палацу студентів Дніпровського національного університету ім. Олеся Гончара у комунальну власність для можливості його реконструкції силами міста ( фото 5 ). Водночас деякі медіа оприлюднили заяви представників університету про начебто спробу «рейдерського захоплення» – спростовуючи при цьому пропозиції виділення містом субвенції на відновлення Палацу. Усі документи додаються. … Тож тут як у старому анекдоті про Рабіновича та Господа Бога – потрібно було для початку придбати лотерейний квиток. Наступний крок дуже простий. Керівництво ДНУ ми запросимо на найближчу сесію міськради. Аби депутатський корпус, а заразом і вся громада, заслухали їхній розлогий звіт про виконання того самого охоронного договору, укладеного між університетом і містом ще у 2020 році ( фото 6 ). І звісно ж – розповіли про подальші плани утримання та реконструкції будівлі Палацу студентів. … Я втомився від цього постійного бруду. Утім брехуни, що вчепилися в майно та посади, мають нарешті усвідомити, що дурисвітство зрештою завжди призводить до дуже ганебного кінця.

Через нічну атаку у семи багатоповерхівках вибило щонайменше 150 вікон. На перших поверхах потрощило й вітрини звичайних магазинів. Нині до медиків ніхто з людей не звертався. Сподіваюся й не буде. Радіус уламків чималий. Комунальники вже стали до прибирання скла, гілля та будівельного сміття з прилеглих вулиць. Було пошкоджено й контактну мережу тролейбуса. Її вже полагодили.

Live fast, die young (с) … Його знають всі люди в радіусі десяти кілометрів довкола мого будинку. Рибалки, мотоциклісти і звісно ж кожна собача зграя. Часом мені телефонують з сусіднього села і кажуть: «Борисе Альбертовичу, тут Ваш собака бігає. Заберіть його н@хер, ідіота» Коли питаю, звідки знають, що то мій, вони відповідають: «Він же герой соцмереж. “Унтер Пришибєєв”. «А ще на ньому прикручений Ваш телефон». … А якщо серйозно, то я не знаю, що з ним робити, бо він пес – рок-н-рол. Я не можу посадити його на ланцюг, або запроторити у вольєр:( Кожного разу він повертається або покусаний, або потовчений, або з пробитою лапою. … Але. Якщо ви його зустрінете, будь ласка, не ображайте. Можете просто дати копняка. Та знайте, що ми з ним – одна зграя. А я ніколи не пробачу образи. Бо він – це про любов.

Навіть через майже 40 років ті, хто був в епіцентрі пекла катастрофи на Чорнобильській АЕС, досі пам’ятають кожен свій крок. Бо за захист людства від розповзання смертельної загрози вони заплатили своїм здоров’ям і бачили, як інші втратили там свої життя. Попри біль, небезпеку та жах невизначеності тоді ці люди зробили неможливе. Тому, яким би складним не було наше сьогодення, Дніпро продовжує допомагати ліквідаторам і їхнім родинам. Це наш обов’язок — дбати та пам’ятати не лише у визначені дати, а й кожного дня. Так само, як і підтримувати наші Сили оборони. Бо в цій війні росія й далі хоче використовувати українські атомні електростанції для свого ницого шантажу та терору.