Борис Філатов

Я завжди казав, що не я шукаю їх, а вони знаходять мене самі. Мій Абу, мій брат, мій товариш, моє «альтер-его», прийшов до мене абсолютно зненацька. Але також несподівано пішов, залишив у моєму серці величезну чорну прірву. … Але зараз прийшов він. Маленький кане-корсо з хорошої родини. Мої друзі вирішили вилікувати чорну прірву у моєму серці. Так, так, уявіть, але серйозні та суворі дядьки, також можуть співчувати чужому горю. … Я дав йому італійське імʼя Bambino. Собаці-гладіатору, що дивиться на людину очами Бога та піде на смерть за тебе проти тисячи ворогів… … Абунечка мій, ти будеш вічно жити у моєму серці. Не ображайся, будь ласочка, мій молодший Брате. Я буду любити тебе до кінця цього світу. … Привіт, Бамбіно. Найкращий доктор для пораненої душі. ( коментарів не буде, фото також. Щастя повинне бути в тиші )

У злочинах голодоморів, якими замордували та скалічили мільйони українців, не менш страхітливою є брехня, котрою їх приховували та заперечували. Минуло багато десятиліть, а непокаране російське зло далі несе смерть і так само цинічно бреше. Бо прагне зломити дух та стерти нашу ідентичність. Відібрати волю і врешті знищити все українське. Озброєні загони, практика «чорних дошок» та репресивні закони, що спустошували цілі села в минулому столітті. Чи загарбницька армія вбивць, що тероризує наші міста зараз. Це завжди кровожерливі нелюди, і відсіч їм має бути всеохопливою. На полі бою та у діалозі зі світом. У знанні та усвідомленні нашої історії. У вмінні берегти пам’ять. Про кожне обірване життя та кожну понівечену долю. Дніпро памʼятає.

Цей день належить тим, хто починав і продовжує творити новітню українську історію. Він про пам’ять людей, які поклали життя, щоб зберегти свободу та незалежність України. Про всіх, хто бʼється за неї зараз. Про наших рідних та друзів, колег та однокласників, незнайомців із стрічок новин — усіх тих, хто став прикладом сміливості та сили духу для багатьох наступних поколінь. Хто знов і знов доводить, що гідність — це про справи, а не слова. І що свобода має важку та високу ціну. Цей день про те, що кожен і кожна з нас добре знають: складнощі та навіть найтяжчі випробування не змінять того, ким ми є. Українцями. Вільними людьми, які вміють боронити своє.

До будинків, які зачепило внаслідок вечірньої атаки, вже прибули комунальні служби. У двох багатоповерхівках вибито близько 150 вікон. На щастя, без постраждалих. Із рештою розберемося.

Уже майже чотири роки світ споглядає жорстоку, кровопролитну війну і той жах, який вона несе насамперед українським дітям. Дітям, які у Дніпрі та в інших наших містах прокидаються від вибухів. Які під час ігор у дитсадку чи уроків у школах змушені спускатися в укриття. Дітям, навіть найменші з яких вже знають слова «ракета», «обстріл», «вибухи». Ми памʼятаємо всіх, кому назавжди буде 12 і 8. 13 і 3. 15. 17. 1,5 роки. 11 місяців. Малечу, що так і не змогла побачити цей світ. Бо всіх їх вбила росія. Знаємо, що помститися за них та захистити дитинство інших нині здатні лише Сили оборони. Тому продовжуємо системно підтримувати військо. І далі робити все, аби незважаючи на випробування війни діти у Дніпрі могли навчатися, гуляти, тренуватися. Аби попри все мали радість та відзначали свята. Бо це найменше, що ми, дорослі, зобовʼязані їм дати.

Чергова 72-га сесія міськради Дніпра. Швидко, протягом фактично пів години, розглянули всі питання порядку денного. Як завжди, місто виділило прямі грошові субвенції військовим — ще 16 млн грн. І також вручили почесні нагороди нашим медичним працівникам. Вдячний депутатам, які взяли участь у цьому засіданні. Та водночас хочу звернутися до тих обранців, які його проігнорували. Наступної сесії, яка має відбутися 10 грудня, буде затверджуватися бюджет Дніпра. Тож конче необхідно на ній зʼявитися. Ми всі сподіваємося, що до цієї дати буде ухвалений державний бюджет. І після того, коли будуть зрозумілі всі показники, ми повинні ухвалити й бюджет міста. Тож якщо ті, хто увімкнув так званий режим італійського страйку — не приходити, не реєструватися та не голосувати на сесії — продовжать це робити, мені доведеться вже публічно звертатися до мешканців Дніпра та називати прізвища цих депутатів. Сподіваюся на розуміння колег. Продовжуємо працювати.

Увесь день у Дніпрі тривала ліквідація наслідків нічних ударів. По місту працювали комунальники та важка техніка. Із вулиць вивезли близько 40 тонн уламків, гілля та скла. Там, де зачепило котельні, вже усунуті основні пошкодження. Нині фахівці продовжують відновлювати мережі теплопостачання у постраждалих будинках — аби повернути людям опалення. Те саме з газом — відповідна служба обстежує та лагодить понівечені комунікації. У адміністраціях Соборного та Центрального районів постраждалим допомагають із подачею заявок на державне «єВідновлення». Працюємо. Як завжди, найщиріші слова подяки всім, хто після важкої ночі провів на місці атак не менш напружений день. Рятувальникам, благодійникам, комунальним службам і всім небайдужим містянам.

Шановні парламентарі та урядовці. Одразу перепрошую за ( можливо ) надмірну емоційність цього допису. Усі знають, яка важка ніч була у Дніпрі. І все ж я звертаюся до вас офіційно. Навіть якщо деякі слова не є цілком коректними. Тож. … Перше. У вас попереду ухвалення держбюджету на 2026 рік. І я вкотре повторю: якщо ви втілите те, що в ньому задумано, наслідком може стати колапс комунального господарства – в якому живуть зокрема й ваші родини. Не лише в Києві, а й по всій країні. Бо більшість населення, як відомо, нині мешкає саме у містах. Але ви робите все для того, аби остаточно вбити місцеве самоврядування. І коли мета саме така, то просто вийдіть та ВІДВЕРТО про це скажіть. Замість того, аби відбріхуватися, мовляв, ці гроші потрібні на Збройні Сили і взагалі з бюджетом в країні є проблеми. Бо ми – міські голови – чудово знаємо, як, із ким і що ви насправді говорите. А стосовно нестачі грошей я нагадаю вам історію з так званим «військовим» ПДФО, який ви, розповідаючи про «дрони та стадіони», відібрали у місцевого самоврядування. Проте в підсумку немає ані дронів, ані стадіонів!!! Натомість половину коштів ( майже 80 мільярдів!!! ) ви так і не освоїли та спустили їх на бозна-що. Від соцвиплат по 1000 до того-таки телемарафону. … Друге. У приватних розмовах деякі поважні товариші, на рівні заступників міністрів та навіть керівників комітетів парламенту, відкрито говорять, що місцеве самоврядування треба пограбувати остаточно – аби «не давати умовному Філатову, Садовому, Кличку та решті» ресурс. Політичний зокрема. Але я вкотре нагадаю, що гроші ви забираєте не у Філатова і не у Садового! Навіть не у Кличка. Бо це – кошти громад, і вони належать людям!!! Тож якщо комунальне господарство, в якому ви нічогісінько не розумієте, почне колапсувати, лайно з труб поллєтеся і у ваших квартирах. … Третє. Стосовно відсутності будь-якого розуміння. Бачить Бог, мені відомі всі ваші розмови. І коли в них йдеться про те, що не можна давати 4% ПДФО та «потрібно накинути реверс Кличку», це лише підтверджує те, що ви – ідіоти. БО БЮДЖЕТ КИЄВА ФОРМУЄТЬСЯ БЕЗ 4% І В НЬОМУ НЕМАЄ РЕВЕРСНОЇ ДОТАЦІЇ. Але ж на рівні заступників міністрів та керівників профільних комітетів ви чомусь цього не розумієте. Демонструючи натомість кричущу некомпетентність. І як тут не згадати дивовижні поради деяких про те, що сплатити за газ можна просто продавши собаку. Минуло стільки часу, утім навіть роки цієї страшної війни вас нічого не навчили. Вчіть закони й не ганьбіться. … Четверте. Глибина непрофесіоналізму та нерозуміння процесів, що відбуваються, насправді вражає. Це як у Святому Письмі – чим більше знань, тим дужчий смуток. Враження таке, ніби у владі знаходяться люди, котрі взагалі не усвідомлюють, що саме вони роблять. Ви - наче ті злі діти, які відчайдушно намагаються розламати іграшку, аби побачити, що ж там всередині. «Ляльки спадкоємця Тутті» (с) … Я кажу вам остаточно. Будь ласка, досить грати в ці ігри. Відчепіться від місцевого самоврядування! Дайте нам можливість підтримувати життєзабезпечення в містах для людей!!! Інакше, якщо ви зробите те, що плануєте, це буде ваша і лише ваша відповідальність. Дякую за увагу, шановні колеги.

Смотрите, выродки, я знаю, что вы меня читаете, поэтому специально для вас напишу на вашем наречии. То, что вы, подонки, которые уничтожают все живое, до чего могут дотянуться, это уже безоговорочный факт. Только за последнее время вы уничтожили в Днепре дронами и ракетами: склад женских прокладок, производство по расфасовке чая, склад с лекарствами, мебельную фабрику и еще кучу гражданского бизнеса, где не было ни одного военного. Вы, проклятая саранча, просто бомбите гражданские объекты, чтобы лишать людей работы, банкротить предпринимателей и уничтожать нашу экономику. Почему об этом молчит наша официальная пропаганда мне неведомо. Дурацкие анонимные сообщения «пошкоджено промисловий обʼєкт», как по мне, только придают многозначительности людоедам, издевающимся над Украиной. … Но я не об этом. Вчера вы, выродки, превзошли сами себя. Вы бомбанули по телевышке и бывшему советскому телецентру, где уже давно сидят журналисты «Суспільного»!!! Неужели, вы, скоты, думаете, что мы до сих пор смотрим, как при СССР, аналоговое телевидение? Наслаждаемся УТ-1 и УТ-2? Или вы считаете, что если вы лишите нас телевизора, то мы окончательно сломаемся? … ( скажу по секрету, тому, кто избавит нас от пытки «Телемарафоном», мы еще скажем спасибо )

Як журналіст у минулому, можу впевнено сказати, що робота медійників ніколи не була простою. Утім вона залишається вкрай важливою і завжди вимагає професійності. Надто в умовах війни — коли треба протистояти ворожим фейкам та вкидам. І також попри будь-що залишатися на зв’язку. Тож ті, хто створює контент та робить його доступним для людей, хто взаємодіє з інформацією чи комунікаційним обладнанням, роблять дійсно велику справу. Дякую всім, хто дотримується стандартів і завжди працює на совість. Зі святом.

Після нічної атаки рф у Дніпрі знову постраждали житлові будинки. У трьох багатоповерхівках потрощило вікна. Міські служби та благодійники надають людям підтримку. По місту також працює важка спецтехніка. Комунальники розчищають проїжджу частину біля понівеченого промпідприємства.

Часом мені здається, що я живу поміж паралельних всесвітів. Всесвітів, котрі геть не перетинаються. … В одному з них деякі поважні громадяни ( дякувати Богу, хоча б адекватні ) пишуть мені повідомлення про те, як їм конче необхідно полагодити гойдалку. І добре, що – з лайкою чи без – але нам таки вдається порозумітися. … В іншому всесвіті сидять мої іноді дурнуваті підлеглі, які замість заохочення активних громадян, котрі прагнуть щось зробити самостійно, навпаки погрожують їм покаранням. Хоча навіть пітекантропи не заперечували б, якби їхню роботу взявся виконувати хтось інший. … У третьому всесвіті оселилися люди, які вперто переконані, що коли міська влада казала про можливість автономної роботи світлофорів протягом 6 годин блекауту, то ті мають працювати навіть якщо знеструмлення триває по 8 годин. Інші ж приходять на особисті прийоми та, замість більш вагомих питань, вимагають обрізати гілку, встановити їм шлагбаум чи висадити квіти. … Четвертий всесвіт прихистив у себе уряд та Верховну Раду, які прагнуть остаточно пограбувати місцеве самоврядування. При цьому не усвідомлюючи, що лише через різницю тарифів на електроенергію у нас мільярдні збитки. Такі, що, пробачте на слові, СКОРО ВЖЕ НЕ БУДЕ ГРОШЕЙ КАЧАТИ ГІВНО ПО ТРУБАХ! І що поодинокі перекриття вулиць через розбиті трансформатори можуть завершитися комунальними бунтами. Хоча, як я певен, переважна більшість членів парламенту щиро переконані, що вода в їхні унітази тече напряму з річок. А не закачується туди підвищувальними насосними станціями, робота яких також потребує коштів на електроенергію. … Мені ж, грішному, доводиться бути у всесвіті, де в цілих мікрорайонах Дніпра немає тепла. Та й загалом вистачає інших проблем, яким щодня треба давати раду. Але решта всесвітів продовжують існувати відрубані один від одного. Без жодного шансу бодай раз перетнутися. Я не маю жодного уявлення, як усе це зібрати в єдину картину світу. Тож продовжую жити та мовчки працювати у своєму Всесвіті. Бо це - моя робота.

Ще до початку великої війни Дніпро став українським лідером за масштабами проєктів термомодернізації. Попри всі виклики, залишається ним і тепер. Територіальна громада використовувала кошти від наших європейських партнерів — європейських банків. Ми змогли реконструювати майже 200 комунальних закладів — школи, садочки, лікарні. Хоча були критики цієї програми, мовляв, навіщо витрачати кредитні кошти, але, якщо дивитися суто економічно, то економія на оплаті теплоносіїв дозволила не просто погасити по цих кредитах відсотки, а й заробити місту. Бо все робиться комплексно, як то кажуть — під ключ. Фасади, дахи, теплові пункти, вікна. Дніпро може заощаджувати 30 % або й більше грошей на оплату енергоносіїв. Не кажучи вже про те, що комфорт для людей та принципово інший зовнішній вигляд комунальних закладів. Тому програма термомодернізації діє та буде продовжуватися. У нас є певна черга. Тож працюємо далі.

Я вже четвертий рік не сплю. … Засинаю та прокидаюсь. Засинаю та прокидаюсь. … Не сплю я і зараз. Лежу та аналізую сьогоднішній день. ( ні-ні, в жодному випадку без коментарів стосовно падлючого корупційного скандалу, бо я завжди відповідаю тільки за те, за що я відповідаю ) … Сьогодні був на своїй рідної «Перемозі». Де ворожий дрон виніс два підʼїзди. Спілкувався с людьми. Втомленими. Розгубленими. Людьми, що втратили все: від родичів до сімейних фотографій. Вирішував проблеми розселення. Відновлення документів. Просто був з людьми та, навіть, трошки з ними сварився. Але був, як завжди, чесним та казав правду. … Але тільки зараз, аналізуючи прожитий день, я зрозумів, що майже ВСІ ( включаючи людей похилого віку ) намагались спілкуватись зі мною українською. Намагались, як могли. … Чотири рокі тому це було неможливо собі уявити. DIXI.

Я вже писав, що вона — мій янгол-охоронець. Бонні, що дала надію тисячам родин загиблих воїнів по всьому світу. Бонні, здатна відкрити двері будь-яких кабінетів — від Пентагону до Білого Дому та Конгресу. Бонні, яка має високі нагороди від американських президентів, але завжди й зі всіма залишається простою та щирою у спілкуванні. Нас обʼєднує вже майже 10 років дружби та співпраці. Від першого українського представництво TAPS, відкритого саме у Дніпрі, і до всієї неоціненної допомоги, яку Бонні допомагає залучати місту після початку повномасштабної війни. … Сьогодні вона знову у Дніпрі. Приїхала до міста попри обстріли та застереження. І разом з нею – велика делегація американських ветеранів. Хлопців, які так само пережили поранення та ампутації кінцівок. І дуже мріяли зустрітися з українськими оборонцями. Познайомилися. Поспілкувалися. А ми ж домовилися співпрацювати далі. Бо персональні горизонтальні контакти подекуди важать більше ніж можна уявити.

Поговорили. Дуже стисло. Бо зайвих слів не потрібно. … «Не словом, а ділом». Хай кожна сльоза віділлється кулею.

Важко писати про постраждалий будинок на «Перемозі». У цій війні мій рідний житломасив, де я виріс, навчався у школі, жив півжиття, обирався в парламент, знаю кожен куточок та де досі живуть мої родичи, зазнав, мабуть, найбільше горя. … Щойно повернувся звідти. Тож дуже стисло по ситуації станом на зараз. Завтра та післязавтра за загиблими у Дніпрі оголошено жалобу. Мешканців 72 осель девʼятиповерхівки на проспекті Героїв буде відселено. Орієнтовно 54 квартири доведеться розібрати. Місто допоможе людям із тимчасовою орендою житла. Питання з опаленням вцілілих частин ( як і з подачею тепла на житломасиви Придніпровськ та Сонячний ) вже відпрацьовуються. Загалом по місту у будинках вибито близько 1,2 тис (!) вікон. Також є ушкодження покрівель та міжпанельних швів. У 130-ліцеї на просп. Героїв, 38 розгорнуто штаб допомоги. Усі, чиє майно зазнало ушкоджень, будь ласка, звертайтесь до адміністрації Соборного району. Там допоможуть подати документи на державну програму «єВідновлення». Із рештою працюємо. … І вкотре хочу сказати слова подяки ВСІМ тим, хто зараз залишається на місці та допомагає. Рятувальникам, лікарям, волонтерам, обласній військовій адміністрації, силовикам, комунальникам, всім своїм підлеглим, благодійникам і просто небайдужим людям. Тільки згуртованість, людяність і щира підтримка одне одного допоможуть пройти крізь це пекло. Пішов працювати далі. … Дніпряни, ви, як завжди - неймовірні!